Кку ст 204

Оглавление:

Кримінальний кодекс України
Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів

1. Незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, —

караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, —

карається штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Незаконне виготовлення товарів, зазначених у частинах першій або другій цієї статті, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а так само незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів

1. Незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, —

карається штрафом від п’ятисот до тисячі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

2. Незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, —

карається штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

3. Незаконне виготовлення товарів, зазначених у частинах першій або другій цієї статті, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а так само незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для її виготовлення.

Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів

Кримінальний кодекс України (ККУ)

  • перевірено сьогодні
  • кодекс від 28.08.2018
  • вступив у чинність 01.09.2001

Ст. 204 ККУ в останній чинній редакції від 28 лютого 2016 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Особлива частина

Розділ VII. Злочини у сфері господарської діяльності

Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів

1. Незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, —

караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, —

карається штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Незаконне виготовлення товарів, зазначених у частинах першій або другій цієї статті, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а так само незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Український юридичний портал

1. Незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених ал­когольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, —

карається штрафом від п’ятисот до тисячі п’ятдесяти неоподатковува­них мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

2. Незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких то­варів, або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, —

карається штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років, з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та облад­нання для її виготовлення.

3. Незаконне виготовлення товарів, зазначених у частинах першій або другій цієї статті, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а так само незаконний збут таких то­варів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з ви­лученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнан­ня для її виготовлення.

1. Безпосередній об’єкт злочину — суспільні відносини у сфері держав­ного регулювання оподатковування і формування прибуткової частини дер­жавного бюджету. Додатковим безпосереднім об’єктом може бути здоров’я людей — при незаконному виготовленні підакцизних товарів із недобро­якісної сировини, а також збуті таких товарів.

2. Предмет злочину: 1) алкогольні напої; 2) тютюнові вироби; 3) інші підакцизні товари.

Підакцизні товари — це товари, у ціну яких включається акцизний збір — непрямий податок. Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, а також його ставки затверджуються Верховною Радою України.

Алкогольні напої — це продукти, отримані шляхом спиртового бродіння матеріалів, що містять цукор, або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 1,2 % об’ємних одиниць, які належать до товарних груп «Гармонізованої системи опису і кодування товарів» під ко­дами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08 (ст. І Закону України «Про державне регу­лювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами» від 19 грудня 1995 р. (ВВР. — 1995. — № 46. — Ст. 345).

Самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення (чача, ара-ка тощо) не є підакцизними товарами, а тому не можуть бути предметами даного злочину.

Тютюнові вироби — це сигарети, цигарки, сигари, сигарили (тонкі сига­ри), а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн й інші вироби з тютюну і його замінники, які впливають на фізіологічний стан лю­дини під час вживання (ст. 1 вищенаведеного Закону).

До інших підакцизних товарів належать: спирт етиловий, транспортні за­соби, дистиляти, спеціальні та моторні бензини, гас, пиво солодове.

Перелік підакцизних товарів визначено законами України «Про держав­не регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і пло­довим, алкогольними напоями і тютюновими виробами» від 19 грудня

1995 р., «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби» від 6 лютого 1996 р. (ВВР. — 1996. — № 8. — Ст. 32), «Про ставки акциз­ного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби» від 24 травня

1996 р. (ВВР. — 1996. — № 32. — Ст. 151), «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» від 11 липня 1996 р. (ВВР. — 1996. — № 42. — Ст. 201 ).

Незаконно виготовленими підакцизними товарами варто вважати товари, виготовлені особою, яка не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяль­ності або працює без отримання ліцензії, якщо відповідна діяльність підля­гає ліцензуванню, або з порушенням умов ліцензування. Так, виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами» припускається тільки у випадку отримання виготовлювачем спеціального дозволу (ліцензії) на таку діяльність. Тому виготовлення алкогольних напоїв і тю­тюнових виробів за відсутності такого дозволу є незаконним.

3. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, може по­лягати в придбанні, зберіганні, транспортуванні для збуту незаконно виго­товлених підакцизних товарів, а також в самому Їх збуті.

Придбання — це одержання незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів будь-яким способом (купівля, одержання в обмін на інші товари, у рахунок сплати боргу тощо).

Зберіганням охоплюються дії, пов’язані з перебуванням зазначених пред­метів у володінні винного: при собі, у помешканні, у схованках або інших місцях, незалежно від тривалості збереження.

Транспортування — це будь-які дії з переміщення зазначених предметів, незалежно від способу їх переміщення і місця зберігання. Поняттям транс­портування охоплюється також пересилання.

Збут означає будь-які сплатні або безоплатні форми реалізації підакциз­них товарів (наприклад, продаж, дарування, обмін, передача в рахунок пога­шення боргу, відшкодування заподіяних збитків тощо).

Незаконність таких дій, як придбання, зберігання, транспортування для збуту, а так само збут підакцизних товарів, визначається незаконністю їх ви­готовлення. Тому для констатації складу цього злочину немає необхідності спеціально встановлювати порушення яких-небудь інших вимог законодав­ства, що регулюють питання обігу підакцизних товарів. Наприклад, якщо буде встановлено, що особа зберігає або транспортує для збуту незаконно виготовлені алкогольні напої, і знає про це, то цього достатньо для притяг­нення її до відповідальності за ст. 204 КК.

4. Злочин є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із зазначених у ч. 1 ст. 204 КК дій.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Осо­ба усвідомлює, що отримує, зберігає, транспортує для збуту незаконно ви­готовлені підакцизні товари, а також збуває їх і бажає так вчиняти. Обов’яз­ковою ознакою суб’єктивної сторони цього злочину є спеціальна мета — збут предметів даного злочину.

6. Суб’єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

7. У частині 2-ст. 204 КК передбачений самостійний склад злочину. На­стання кримінальної відповідальності законодавець пов’язує або із способом незаконного виготовлення підакцизних товарів — шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове ви­робництво таких товарів, або з ознаками, що характеризують суб’єкта зло­чину — вчинення особою, яка раніше була засуджена за ст. 204 КК.

Питання про те, чи є виготовлення підакцизних товарів масовим, вирішується в кожному конкретному випадку.

При незаконному виготовленні підакцизних товарів особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, спосіб їх виготовлення на кваліфікацію за ст. 204 КК не впливає.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 204 КК, є закінченим з моменту незакон­ного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів. Дії особи, спря­мовані на відкриття (створення) підпільного цеху для незаконного виготов­лення таких товарів, а так само придбання для їх виготовлення обладнання, за допомогою якого можна забезпечити їх масове виробництво, повинні кваліфікуватись, як готування до вчинення зазначеного злочину.

8. У частині 3 ст. 204 КК також передбачений самостійний склад злочи­ну. У ній настання кримінальної відповідальності законодавець обумовлює або наявністю реальної загрози для життя і здоров’я людей, як результату незаконного виготовлення підакцизних товарів із недоброякісної сировини (матеріалів), або наслідками у вигляді отруєння людей або іншими тяжки­ми наслідками, як результатом незаконного збуту таких товарів.

Недоброякісними визнаються сировина і матеріали, що не відповідають встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам (див. ко­ментар до ст. 227 КК).

Створення загрози для життя і здоров’я людей означає, що внаслідок ви­користання в процесі незаконного виготовлення підакцизних товарів недоб­роякісної сировини або матеріалів виникає реальна загроза серйозного роз­ладу здоров’я або смерті хоча б однієї людини у випадку вживання зазначе­ної продукції (можливість отруєння, радіоактивного опромінення, ураження електричним струмом, травмування тощо).

Під отруєнням людей варто розуміти випадки, пов’язані із заподіянням смерті або значної шкоди здоров’ю людей внаслідок вживання незаконно ви­готовлених із недоброякісної сировини підакцизних товарів. Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти, наприклад, спричинення тяжких або се­редньої тяжкості ушкоджень хоча б одній особі, масове захворювання лю­дей, знищення або пошкодження майна в значних розмірах. Слід мати на увазі, що зазначені наслідки є однією з ознак аналізованого злочину, а тому не утворюють з ним сукупності злочинів (наприклад, статті 204 і 119 КК — вбивство через необережність). За наявності умислу на вбивство чи за­подіяння тілесних ушкоджень дії того, хто збуває відповідні підакцизні то­вари, слід додатково кваліфікувати як злочин проти життя чи здоров’я осо­би (зокрема, за статтями 115 або 121 КК).

Для відповідальності за ч. З ст. 204 КК необхідно встановити причинний зв’язок між незаконним виготовленням із недоброякісної сировини підак­цизних товарів і наслідками, що настали.

9. Незаконне виготовлення підакцизних товарів за відсутністю ознак, за­значених у частинах 2 і 3 ст. 204 КК, може тягти відповідальність за ст. 202 КК за порушення порядку зайняття господарською і банківською діяльністю.

Незаконне виготовлення підакцизних товарів за відсутністю ознак, зазна­чених у частинах 2 і 3 ст. 204 КК, і їх подальше зберігання, транспортуван­ня для збуту, а також самий збут може тягти відповідальність за ст. 202 і ч. 1 ст. 204 КК.

10. Оскільки ст. 204 КК описує три самостійні склади злочину, то у відповідних випадках (наприклад, якщо особа незаконно виготовляє підак­цизні товари з використанням обладнання, що забезпечує масове вироб­ництво таких товарів, а потім збуває їх) вчинене необхідно кваліфікувати за правилами сукупності злочинів, передбачених частинами 2 і 1 ст. 204 КК.

11. Якщо вчинення дій, передбачених ст. 204 КК, здійснюється під при­криттям створеного або придбаного суб’єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), то вчинене слід додатково кваліфікувати за ст. 205 КК (фіктивне підприємництво).

12. Якщо вчинення дій, описаних у ст. 204 КК, поєднане з легалізацією (відмиванням) коштів чи іншого майна, що було придбане злочинним шля­хом, то вчинене необхідно додатково кваліфікувати і за ст. 209 КК (ле­галізація (відмивання) коштів чи іншого майна, що було придбане злочин­ним шляхом).

Мего-Інфо — Юридична бібліотека №1

Юридична бібліотека України

Популярні розділи

Всього на сайті:

Дисертацій з права онлайн: 62

Підручників з права онлайн: 37

НПК кодексів України онлайн: 16

Коментарі кодексів

Веломагазин Украины №1

OBOD.com.ua

Доставка БЕСПЛАТНО. Со склада

Галузі права

  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.

Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів

Сторінки матеріалу:

  • Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів
  • Сторінка 2
  • Сторінка 3

обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або вчинене осо­бою, яка раніше була засуджена за цією статтею, —

карається штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

  1. Незаконне виготовлення товарів, зазначених у частинах першій або другій цієї статті, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а так само незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для їх виготов­лення.

(Стаття 204 в редакції Закону України № 4025-УІ від 15 листопада 2011 р.)

  1. У частинах 1, 2 та 3 ст. 204 КК передбачені самостійні склади злочинів. Їх об’єктом є суспільні відносини у сфері господарської діяльності з підакцизними то­варами, що забезпечують: за частинами 1 і 2 — дотримання встановленого порядку виробництва й обігу підакцизних товарів та обов’язкову сплату акцизного податку, а за ч. 3 — ще й охорону життя та здоров’я споживачів підакцизних товарів та їх за­конні інтереси.
  2. Предметом злочину (за ч. 1) можуть виступати незаконно виготовлені: а) алко­гольні напої; б) тютюнові вироби; в) інші підакцизні товари.

Підакцизними товарами визнаються товари, у ціну яких включається акцизний податок (до 1 січня 2011 р. — акцизний збір).

До 1 січня 2011 р. суспільні відносини у сфері діяльності з підакцизними товара­ми регулювались окремими законами України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, законами України «Про акцизний збір» від 18 грудня 1991 р. (ВВРУ. — 1992. — № 12. — Ст. 172), «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15 вересня 1995 р. (ВВРУ. — 1995. — № 40. — Ст. 297), «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» від 7 травня 1996 р. (ВВРУ. — 1996. — № 28. — Ст. 131), «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби» від 6 лютого 1996 р. (в редакції Закону України від 31 березня 2009 р. № 1201-УІ), «Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них» від 24 травня 1996 р. (ВВРУ. — 1996. — № 32. — Ст. 151), «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» від 11 липня 1996 р. (ВВРУ. — 1996. — № 42. — Ст. 201), постановою ВРУ «Про ставки акцизного збору на окремі товари» від 21 лютого 1992 р. (ВВРУ. -1992. — № 21. — Ст. 298), Декретом КМУ від 26 грудня 1992 р. № 18-92 «Про акцизний збір» (ВВРУ. — 1993. — № 10. — Ст. 82). Згідно з ними до підакцизних това­рів належали і визнавались предметом розглядуваного злочину: алкогольні напої, тютюнові вироби, спирт етиловий, деякі транспортні засоби та кузови до них, пиво солодове, дистиляти, спеціальні та моторні бензини, гас.

З 1 січня 2011 р. ці нормативно-правові акти втратили чинність, а зазначені від­носини регулюються ПдК. Відповідно до ст. 14 ПдК акцизний податок — це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції). Отже, перелік під­акцизних товарів визначається ПдК, зокрема ст. 215, яку слід застосовувати з ураху­ванням підрозд. 5 розд. XX «Перехідні положення» ПдК (див. також зміни, внесені до цього підрозд. Законом України від 15 травня 2012 р. № 4677-УІ // ОВУ. — 2012. — № 41. — Ст. 1568).

Відповідно до ст. 215 ПдК (в редакції Закону України від 22 грудня 2011 р. № 4235-УІ) предметом злочину, передбаченого ст. 204 КК, можуть виступати неза­конно виготовлені: алкогольні напої, тютюнові вироби або інші підакцизні товари:

  1. спирт етиловий та інші спиртові дистиляти; 2) пиво; 3) тютюн та промислові за­мінники тютюну; 4) нафтопродукти; 5) скраплений газ; 6) автомобілі легкові та деякі інші моторні транспортні засоби, кузови до них; 7) мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з допоміжним мотором; 8) причепи та напівпричепи для тимчасового проживання у кемпінгах, типу причіпних будиночків.

Алкогольні напої — це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукроміст- ких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилово­го понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД (див. ст. 14 ПдК). Тютюнові вироби — сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смокталь­ний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування (див. ст. 14 ПдК). Відносини у сфері ви­робництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньяч­ного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р. (ВВРУ. — 1995. — № 46. — Ст. 345) та іншими нормативно-правовими актами.

Предметом цього злочину також можуть бути алкогольні напої, виготовлені на осно­ві етилового спирту шляхом його розбавлення водою. Наприклад, за вироком суду М. було засуджено за те, що вона в липні 2006 р. у невстановленої слідством особи незаконно придбала з метою збуту 10 л спирту, які незаконно зберігала з цією ж метою за місцем проживання у м. Сімферополі. У подальшому, у своїй квартирі М. із цього спирту неза­конно виготовляла алкогольні напої, які збувала (див. Ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ від 17 травня 2007р. — СПВСУ2008. — С. 372-374).

Виготовлення, придбання, зберігання, транспортування з метою збуту і збут само­гону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення не може кваліфікува­тися за ст. 204 КК, оскільки відсутній предмет злочину. У судовій практиці трапляли­ся помилки при кваліфікації таких дій. Наприклад, вироком Краснопільського район­ного суду Сумської області було засуджено К. за збут самогону за ч. 1 ст. 204 КК, однак колегія суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ перекваліфікувала дії К. на ч. 1 ст. 203 КК, зазначивши при цьому, що самогон не належить до підакциз­них товарів, тобто тих, до ціни яких згідно з чинним законодавством включається акцизний збір (див. Ухвалу від 6 травня 2003 р. // ВВСУ. — 2003. — № 5. — С. 20-21). Раніше ПВСУ рекомендував судам кваліфікувати такі дії, як зайняття забороненим видом господарської діяльності за ст. 203 КК (див. п. 13 постанови «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» від 25 квітня 2003 р. № 3), а із 17 січня 2012 р., коли набрав

чинності Закон України від 15 листопада 2011 р. № 4025-УІ, відповідальність за такі дії настає за ст. 16416 КУпАП.

Відповідно до п. 12 зазначеної вище ППВСУ незаконно виготовленими слід вва­жати підакцизні товари, що виготовлені: 1) особою, яка не зареєстрована як суб’єкт підприємництва, незалежно від того, чи підлягає діяльність з їх виготовлення ліцен­зуванню; 2) суб’єктом підприємницької чи господарської діяльності без одержання ліцензії, якщо їх виготовлення підлягає ліцензуванню.

  1. Об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, характеризують альтернативні незаконні дії: а) придбання незаконно виготовлених підакцизних това­рів; б) зберігання таких товарів; в) транспортування таких товарів; г) збут таких то­варів. Для об’єктивної сторони цього злочину достатньо вчинення особою однієї з цих дій. Разом з тим відсутність у ст. 204 КК вартісних та кількісних ознак цих дій зумов­лює підвищену увагу до встановлення їх суспільної небезпечності у конкретному випадку їх вчинення, з урахуванням положень, передбачених ч. 2 ст. 11 КК, про мало- значність діяння, що виключає його суспільну небезпечність.

Придбання — це одержання незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюно­вих виробів або інших підакцизних товарів будь-яким способом (купівля, одержання в обмін на інші товари, у рахунок сплати боргу тощо). Зберіганням є утримання вин­ним предмета злочину у своєму володінні: при собі, у помешканні, в тайниках чи інших визначених ним місцях. Транспортування — це переміщення зазначених пред­метів будь-яким видом транспорту. Збут означає будь-яку реалізацію незаконно ви­готовлених підакцизних товарів: продаж, дарування, обмін, передача в рахунок по­гашення боргу тощо.

Незаконність зазначених у ч. 1 ст. 204 КК дій вирішальним чином обумовлена незаконністю самого виготовлення підакцизних товарів, яке не включено до об’ єктивної сторони цього злочину. Це означає, що можливі дві різні ситуації. По-перше, особа може сама умисно незаконно виготовити підакцизний товар, а потім його зберігати, транспортувати чи збувати. По-друге, якщо особа сама не виготовляла, а лише при­дбала, зберігала, транспортувала чи збула предмети злочину, усвідомлюючи незакон­ність їх виготовлення, то цього достатньо для визнання таких дій незаконними. У зв’язку з цим критично слід сприймати роз’яснення, наведене у п. 13 зазначеної ППВСУ від 25 квітня 2003 р. № 3, згідно з яким придбання, зберігання, транспорту­вання незаконно виготовлених алкогольних напоїв чи тютюнових виробів з метою їх збуту та сам збут особою, яка не має ліцензії на оптову чи роздрібну торгівлю ними, належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 204 КК. Очевидно, що законодавство не передбачає отримання ліцензії на торгівлю незаконно виготовленими алкогольними напоями чи тютюновими виробами.

Усі зазначені у ч. 1 ст. 204 КК дії вчинюються з підакцизними товарами, що були незаконно виготовлені. Їх необхідно відрізняти від незаконних дій, вчинюваних із законно виготовленими підакцизними товарами. Зокрема, не підпадають під ст. 204 КК і не можуть кваліфікуватися за цією статтею дії, які виражаються у порушенні встановленого законом порядку придбання, зберігання, транспортування та збуту за­конно виготовлених підакцизних товарів. Наприклад, це може виражатися у зберіган­ні законно виготовлених підакцизних товарів у неналежних місцях, або в їх реалізації у заборонених місцях чи особам, яким реалізація заборонена, тощо. Заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут законно виготовлених підак­цизних товарів, завідомо одержаних злочинним шляхом, тягне за собою відповідаль­ність за ст. 198 КК.

Кку ст 204

1. Незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, — караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

2. Незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, — карається штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення.

3. Незаконне виготовлення товарів, зазначених у частинах першій або другій цієї статті, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а так само незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, — карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для її виготовлення.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є запроваджений з метою захисту системи оподаткування порядок виробництва та обігу підакцизних товарів. Додатковим об’єктом виступають засади добросовісної конкуренції, а злочин, передбачений ч. 3 ст. 204, належить до двооб’єктних, оскільки посягає не лише на встановлений порядок акцизного оподаткування, а й на життя і здоров’я людей як споживачів недоброякісної підакцизної продукції.

2. Предметом злочину є: 1) алкогольні напої; 2) тютюнові вироби; 3) інші підакцизні товари. Для застосування ч. 1 ст. 204 необхідно встановити, що підакцизні товари як предмет передбаченого цією нормою злочину були виготовлені незаконно.

Алкогольні напої — це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08 (наприклад, вина виноградні натуральні, ігристі, газовані, вермути, коньяк, бренді, лікери, спиртні напої, одержані шляхом перегону). Міцність алкогольного напою, тобто процентний вміст у ньому етилового спирту у даному разі вирішального кримінально-правового значення не має. Для з’ясування того, чи є вилучена у особи рідина алкогольним напоєм, призначається судово-хімічна експертиза.

Крім власне алкогольних напоїв, до підакцизних товарів належать спирт етиловий неденатурований з концентрацією алкоголю не менш як 80 відсотків об’єму, спирт етиловий та інші спиртові дистиляти.

Самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення (чача, арака, тутова горілка, кумишка тощо) як такі, що не є підакцизними товарами, предметом розглядуваного злочину не визнаються. Вони виготовляються специфічними способами, які передбачають різноманітність рецептур, дотримання домашніх нетрадиційних технологій і характеризуються недотриманням встановлених державних стандартів і нормативів. Підакцизними предметами визнаються не будь-які спиртні напої, а лише ті вироби, яким присвоєно певний код згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення у законодавчому акті, присвяченому оподаткуванню алкогольних напоїв акцизним збором, не фігурують і, в принципі, не можуть і не повинні згадуватись; щодо них не встановлені ставки акцизного збору у гривнях з одиниці товару. Акцизним збором як загальнодержавним непрямим податком обкладаються предмети, які можуть виготовлятись, бути об’єктом правочинів і знаходитись у власності суб’єктів лише на легальних підставах та у передбаченому законодавством порядку.

Виготовлення або зберігання самогону чи інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення без мети збуту розглядається як адміністративне правопорушення (ст. 176 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.). За наявності ознак складу злочину, передбаченого ст. 203, особа, яка займається виготовленням спиртних напоїв домашнього вироблення шляхом відокремлення перегонкою, виморожуванням або сепарацією спиртомісткої рідини від продукту бродіння, а також їх придбанням, зберіганням, транспортуванням або збутом, може бути притягнута до відповідальності за зайняття забороненими видами господарської діяльності. Чинне законодавство дозволяє громадянам у домашніх умовах виготовляти для власного споживання виноградні і плодово-ягідні вина, наливки і настоянки.

Тютюновими виробами визнаються сигарети (з фільтром або без фільтру), цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування. При цьому слід враховувати, що до підакцизної групи товарів не входять лікарські цигарки.

До інших підакцизних товарів належать: деякі транспортні засоби; пиво солодове; нафтопродукти (легкі, середні і важкі дистиляти, спеціальні і моторні бензини, гас (керосин)), високооктанові кисневмісні домішки до бензинів сумішевих.

Акцизним збором визнається непрямий податок на окремі товари, визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів. Акциз є одним із стабільних і суттєвих джерел поповнення бюджету держави, встановлюється, як правило, на високоліквідну, високорентабельну чи монопольну продукцію, виконує не лише фіскальну, а й регулюючу, а інколи і природоохоронну функцію. Переліки підакцизних товарів затверджуються і періодично переглядаються Верховною Радою України.

У разі необхідності питання про віднесення того чи іншого товару до категорії підакцизних предметів слід вирішувати шляхом проведення товарознавчої експертизи.

3. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204, полягає у таких чотирьох діях, вказаних альтернативно: 1) придбання незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів; 2) зберігання таких товарів; 3) їх транспортування; 4) збут незаконно виготовлених підакцизних товарів. Незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів є самостійним складом злочину, виділеним в окрему кримінально-правову норму (ч. 2 ст. 204). При цьому незаконне виготовлення підакцизних товарів тягне відповідальність за ч. 2 ст. 204 лише за умови, що таке виготовлення здійснюється: а) шляхом відкриття підпільних цехів; б) з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або в) особою, яка раніше була засуджена за ст. 204. У ч. 3 ст. 204 сформульовано ще один склад злочину — незаконне виготовлення підакцизних товарів з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а також незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків.

Придбання підакцизних товарів означає, що особа у будь-який спосіб (купівля, обмін, прийняття в рахунок сплати боргу або оплати за надані послуги чи виконану роботу тощо) дістає фактичну можливість володіти, користуватись і розпоряджатись відповідними предметами.

Під зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов’язані з перебуванням підакцизних товарів у володінні винного (при собі, у будь-якому приміщенні, транспортному засобі, спеціальній схованці тощо). Зберігання — триваючий злочин, який має визнаватись закінченим з моменту, коли особа за власною ініціативою (знищила, викинула або збула товар) або всупереч своїй волі (наприклад, підакцизні товари вилучені працівниками міліції) фактично припинила володіти відповідними предметами.

Збут означає будь-які оплатні чи безоплатні форми передачі підакцизних товарів, внаслідок чого вони переходять у володіння і розпорядження іншої особи (наприклад, дарування, обмін, передача в рахунок погашення боргу, відшкодування завданих збитків або як оплата виконаної роботи чи наданих послуг). Поняттям збуту охоплюється торгівля підакцизними товарами, тобто реалізація вказаних предметів за винагороду, у т. ч. грошову, за договорами купівлі-продажу, поставки, іншими цивільно-правовими договорами.

Під час збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв і тютюнових виробів можуть використовуватись незаконно виготовлені, незаконно отримані або підроблені марки акцизного збору, у зв’язку з чим дії винних потребують додаткової кваліфікації за ст. 216. Збут товарів, виготовлених із недоброякісної сировини, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків, тягне кримінальну відповідальність за ч. 3 ст. 204.

Транспортування — це переміщення підакцизних товарів транспортом (наземним, водним, повітряним) з одного місця в інше в межах України. Незаконне переміщення зазначених товарів через митний кордон України за наявності до цього підстав може розглядатись як контрабанда (ст. 201). У разі транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів територією України з метою переміщення через митний кордон дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ч. 1 ст. 204 та статтями 14 (15) і 201. Поняттям транспортування охоплюється також пересилання, тобто переміщення відповідних предметів у просторі шляхом відправлення їх поштою, багажем, посильним або іншим способом.

Придбання, зберігання, збут чи транспортування утворюють склад цього злочину за умови, що вони вчинюються незаконно, тобто з порушенням вимог законодавства, що регулює питання обігу підакцизних товарів. Наприклад, законодавство забороняє роздрібну торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, а також продаж алкогольних напоїв або тютюнових виробів з рук та у не визначених для цього місцях торгівлі, у приміщеннях та на території дошкільних, навчальних закладів і закладів охорони здоров’я, у місцях проведення спортивних змагань, в інших місцях, визначених місцевими органами влади, з торгових автоматів тощо. Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Незаконними потрібно також вважати дії, вчинювані щодо алкогольних напоїв і тютюнових виробів особами, які взагалі не мають ліцензій на оптову або роздрібну торгівлю ними. Склад злочину, описаний у ч. 1 ст. 204, потрібно вбачати і в разі зберігання таких підакцизних товарів як спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби у місцях, які не внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

За своєю конструкцією склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204, є формальним. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з дій, які альтернативно становлять його об’єктивну сторону.

Частина 1 ст. 204 не закріплює мінімальну вартість та/або кількість незаконно виготовлених підакцизних товарів, дії з якими тягнуть кримінальну відповідальність. З урахуванням обставин справи (незначний обсяг придбаної або збутої алкогольної продукції, відсутність використання чужого товарного знака, скрутне матеріальне становище винного тощо) дії із вказаними предметами можуть розглядатись як малозначне діяння (ч. 2 ст. 11).

Дії особи, яка спочатку незаконно виготовила підакцизні товари за умов, вказаних у ч. 2 ст. 204, а потім з метою збуту зберігає чи транспортує їх або здійснює збут незаконно виготовлених предметів, потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 204.

Виготовлення підакцизних товарів — це діяльність, яка пов’язана з випуском готових для споживання або використання товарів і яка включає всі стадії технологічного процесу. Характер і механізм злочинних дій, спрямованих на отримання готової до відчуження підакцизної продукції, визначається її видом. Так, виготовлення фальсифікованих алкогольних напоїв може здійснюватись шляхом розведення харчових або технічних спиртів водою та добавлення різних компонентів для поліпшення смакових властивостей продукту.

З огляду на те, що поняттям виготовлення у ч. 2 ст. 204 охоплюється саме технологічний процес створення товарів, на кваліфікацію за цією нормою не впливає кількість фактично виробленої продукції, а також те, чи розпочала винна особа її збут. Разом з тим якщо процес незаконного виготовлення є безрезультатним в тому плані, що готові підакцизні товари поки що не отримані, дії винного за спрямованістю умислу мають кваліфікуватись як замах з посиланням на відповідну частину ст. 15. Дії особи, спрямовані на відкриття підпільного цеху для незаконного виготовлення підакцизних товарів, а також вчинення з цією ж метою підшукування або пристосування обладнання, що забезпечує масове виробництво товарів, повинні кваліфікуватись з посиланням на ст. 14 як готування до вчинення передбаченого ч. 2 ст. 204 злочину у формі незаконного виготовлення підакцизних товарів шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів.

Виготовлення підакцизних товарів має кваліфікуватись за ч. 2 ст. 204 лише за умови його незаконності (передусім це виготовлення без державної реєстрації особи як суб’єкта підприємництва, без ліцензії або з порушенням умов ліцензування).

Незаконність виготовлення алкогольних напоїв і тютюнових виробів буде і в разі їх фальсифікації, коли виготовлення цих предметів здійснюється з порушенням технології, з неправомірним використанням знака для товарів чи послуг, копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення або шляхом прямого відтворення товару іншого підприємця з самовільним використанням його імені. Наприклад, фальсифікацією вин визнається, зокрема: 1) нерегламентоване застосування цукру або продуктів, що містять цукор, у т. ч. виноградного походження, для штучного підвищення вмісту спирту у винах, підміна сортів винограду або зменшення терміну витримки при виготовленні вин марочних і коньяків України; 2) додавання води, плодово-ягідних матеріалів, витяжок і відварів з плодів і ягід; 3) підробка дешевих вин, вермутів, коньяків України та бренді під кращі вітчизняні або іноземні марки шляхом штучного збільшення екстрактивності, імітації кольору, аромату і смаку, а також додавання харчових або штучних речовин і есенцій; 4) додавання замінників цукру (сахарину, аспартаму та інших подібних штучних речовин); 5) підробка вина за походженням, місцем виробництва, сортовим складом шляхом додавання виноматеріалів з гібридів прямих виробників, які не входять до затвердженого асортименту; 6) етикетування, що не відповідає вимогам законодавства, використання інших видів дезінформації покупця при зовнішньому оформленні вин, вермутів, коньяків України і бренді. У випадках фальсифікації підакцизних товарів дії винного за наявності до цього підстав потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 204 і ст. 229.

Якщо підакцизні товари виготовляються з дотриманням умов ліцензування зареєстрованим суб’єктом господарської діяльності, однак при цьому у той чи інший спосіб занижується об’єкт оподаткування (наприклад, шляхом невідображення у звітній документації частини готової продукції), вчинене потрібно кваліфікувати не за ч. 2 ст. 204, а за відповідною частиною ст. 212.

Вирішуючи питання про законність або незаконність виготовлення тих чи інших підакцизних товарів, слід враховувати, що стосовно окремих видів таких товарів державою встановлено спеціальний режим правового регулювання. Так, незаконно виготовленими мають визнаватись підакцизні нафтопродукти, виготовлені не на підприємствах, що входять до визначеного Кабінетом Міністрів України переліку підприємств, які мають всі стадії технологічного процесу з виготовлення нафтопродуктів. А спирт етиловий має вважатись виготовленим незаконно, якщо він вироблений на підприємстві недержавної форми власності, або фізичною особою незалежно від реєстрації її як підприємця, або державним підприємством без відповідної ліцензії.

У тому разі, коли незаконне виготовлення підакцизних товарів вчинене не тим, хто раніше був засуджений за ст. 204, або не поєднується з використанням у технологічному процесі недоброякісної сировини (матеріалів), скоєне підпадає під дію коментованої статті КК за умови, що товари виготовлялись шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів. У даному разі спосіб вчинення протиправних дій набуває кваліфікуючого значення.

Характеристики підпільного цеху в плані відповідальності за ч. 2 ст. 204 не обов’язково мають відповідати ознакам цеху як організаційно та (або) технологічно відокремленого структурного підрозділу легально діючого підприємства. У даному разі акцент не варто робити на масовому виготовленні підакцизних товарів за допомогою обладнання і технологій, що використовуються для легального промислового виробництва таких товарів. Підпільний цех — це певне місце, пристосоване та (або) обладнане для незаконного (нелегального, конспіративного) виготовлення підакцизних товарів — окрема будівля, споруда різного призначення, приміщення або його частина, а також певне місце природного чи техногенного походження (галявина у лісі, непрацююча шахта, кар’єр тощо). Розмір приміщення (будівлі, споруди), яке створюється (пристосовується) для незаконного виготовлення підакцизних товарів, його місцезнаходження та інші характеристики на кваліфікацію за ч. 2 ст. 204 не впливають.

Обладнання, що забезпечує масове виробництво підакцизних товарів, — це відповідні технічні пристосування (виготовлені кустарним чи промисловим способом апарати, пристрої, прилади, агрегати, спиртосховища тощо), які використовуються на різних етапах технологічного процесу і забезпечують промислове виготовлення відповідної продукції у великих розмірах, товарних партіях. Йдеться про обладнання, таке ж або подібне тому, що використовується легально діючими у відповідній галузі промисловості суб’єктами господарювання при здійсненні господарської діяльності із виробництва підакцизних товарів. Питання про те, чи є виробництво підакцизних товарів масовим (оціночне поняття), вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням виду виготовленої продукції, її кількості і вартості, розміру отриманого або очікуваного доходу, кількості працюючих тощо.

У разі незаконного виготовлення підакцизних товарів особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, спосіб їх виготовлення (домашні умови, кустарне виробництво, відкриття підпільного цеху тощо) на кваліфікацію за ч. 2 ст. 204 не впливає і може бути врахований при призначенні покарання. Якщо ж така особа незаконно виготовляє підакцизні товари шляхом відкриття підпільного цеху та (або) з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво продукції, вчинене кваліфікується за ч. 2 ст. 204 із зазначенням у процесуальних документах всіх фактично вчинених винним дій, які перераховані у цій нормі і які мають бути включені в обсяг обвинувачення. Взагалі під незаконним виготовленням підакцизних товарів «особою, яка раніше була засуджена за цією статтею» слід розуміти незаконне виготовлення, вчинене особою, щодо якої постановлено обвинувальний вирок суду за будь-якою частиною ст. 204, навіть якщо цей вирок ще не набрав законної сили.

Якщо в незаконному виготовленні підакцизних товарів відсутні ознаки, вказані у ч. 2 або ч. 3 ст. 204, дії винного за наявності підстав можуть кваліфікуватися за ч. 1 ст. 202 або за ст. 203. У разі, коли у вчиненому немає ознак того чи іншого складу злочину, особа, яка займається незаконним виготовленням підакцизної продукції, повинна притягуватись до адміністративної відповідальності (наприклад, за ст. 164 або ст. 1772 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.). Відмежовуючи передбачений ст. 1772 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. проступок від злочину, передбаченого ст. 204, слід виходити з правила, визначеного ч. 2 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.

Недоброякісними в плані відповідальності за ч. 3 ст. 204 визнаються сировина і матеріали, які не відповідають встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам (див. коментар до ст. 227). Сировина — це предмети праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці. Наприклад, для виготовлення фальсифікованої лікеро-горілчаної продукції можуть використовуватись вода із систем опалення будинків, інші компоненти (зокрема, відходи гідролізного та целюлозно-паперового виробництва), небезпечні для життя і здоров’я людини.

Створення загрози для життя та здоров’я людей означає, що внаслідок використання в процесі виготовлення підакцизних товарів недоброякісної сировини чи матеріалів виникає загроза серйозного розладу здоров’я або смерті хоча б однієї людини у разі споживання або іншого використання вказаної продукції. Дана загроза має бути реальною, а негативні наслідки не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам (наприклад, правоохоронцям вдалося попередити спробу реалізації споживачам партії недоброякісної продукції) або в силу інших обставин, які не залежать від волі винної особи.

Поняття отруєння людей означає заподіяння двом або більше особам тілесних ушкоджень будь-якої тяжкості (у т. ч. легких) внаслідок вживання підакцизних товарів, виготовлених з недоброякісної сировини (матеріалів). Іншими тяжкими наслідками слід визнавати, зокрема, смерть людини, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, масове захворювання людей, заподіяння майнової шкоди у великих або особливо великих розмірах (наприклад, внаслідок знищення автомобіля чи загибелі великої кількості тварин), отруєння флори, фауни, повітря, ґрунту.

Частиною 3 ст. 204 не охоплюється незаконне виготовлення підакцизних товарів, які становлять загрозу для життя і здоров’я людей, якщо в процесі їх виготовлення використовуються доброякісні, проте неналежні (з точки зору технології) матеріали і сировина. Виготовлення із доброякісної сировини (матеріалів) недоброякісних (фальсифікованих) підакцизних товарів та їх реалізація, в тому числі випуск на товарний ринок, має кваліфікуватись за ст. 227 за умови, якщо їх реалізація вчинена у великих розмірах. Якщо ж вживання таких товарів (продукції) спричинило шкоду здоров’ю споживачів або їх смерть, дії винних повинні додатково кваліфікуватись як умисний чи необережний злочин проти життя чи здоров’я людини.

Продаж фальсифікованих підакцизних товарів може розглядатись як інший обман покупців. Кваліфікація збуту вказаних товарів за сукупністю злочинів, передбачених статтями 204, 225, буде правильною лише за наявності у вчиненому всіх ознак складу злочину «обман покупців та замовників», зокрема у разі спричинення громадянинові матеріальної шкоди у значних розмірах та введення покупця в оману щодо властивостей придбаного ним товару. Розглядуваний злочин може утворювати сукупність і з іншими кримінально караними діяннями, передбаченими, зокрема, статтями 205, 209, 358 (366).

4. Суб’єкт злочину загальний. Протиправні дії з підакцизними товарами, вчинені службовою особою з використанням службового становища, необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 204 і 364 (наприклад, службова особа органу, якому було ввірено конфісковані незаконно виготовлені підакцизні товари, порушує встановлений порядок поводження з такими предметами). Дії тих осіб, які надають сировину і матеріали, транспортні засоби чи приміщення для виготовлення, зберігання або транспортування підакцизних товарів, потрібно розглядати як пособництво злочину і кваліфікувати за ч. 5 ст. 27 і відповідною частиною ст. 204.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204, є мета збуту. Встановлюючи її, потрібно враховувати, зокрема, кількість підакцизних товарів, їх упаковку, характер, домовленість з особою, яка придбаває ці предмети, масштаб та інтенсивність протиправних дій. Придбання, зберігання або транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів не з метою збуту, а для власного споживання чи використання розглядуваного складу злочину не утворює. За наявності до цього підстав зазначені дії можуть кваліфікуватись за ст. 198.

Суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння шкоди життю або здоров’ю споживачів недоброякісних підакцизних товарів, виготовлених із недоброякісної сировини, за умови психічного ставлення до цих наслідків у формі необережності охоплюються ч. 3 ст. 204 і не потребують додаткової кваліфікації за статтями 119, 128. У разі встановлення умислу на заподіяння шкоди життю або здоров’ю людей, дії того, хто збуває відповідні підакцизні товари, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 204 і відповідною статтею розділу II Особливої частини КК (зокрема, статтями 115 або 121).

Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15 вересня 1995 р.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р.

Закон України «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби» від 6 лютого 1996 р.

Закон України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої» від 7 травня 1996 р.

Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них» від 24 травня 1996 р.

Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» від 11 липня 1996 р.

Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р.

Закон України «Про виноград та виноградне вино» від 16 червня 2005 р.

Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» від 22 вересня 2005 р.

Закон України «Про ратифікацію Рамкової конвенції Всесвітньої організації охорони здоров’я із боротьби проти тютюну» від 15 березня 2006 р.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26 грудня 1992 р.

Постанова Верховної Ради України «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» від 12 вересня 1996 р.

Указ Президента України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів» N 466/2002 від 17 травня 2002 р.

Рішення Конституційного Суду України у справі про запровадження державної монополії у сфері контролю за виробництвом окремих видів продукції N 8-рп/2004 від 31 березня 2004 р.

Порядок здійснення контролю за обігом спирту. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України N 1266 від 29 серпня 2002 р.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми розвитку спиртової, лікеро-горілчаної та виноробної галузей на 2003 — 2007 роки» N 451 від 1 квітня 2003 р.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання. Затверджений наказом Державної податкової адміністрації України N 251 від 28 травня 2002 р.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності щодо виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового. Затверджені наказом Держпідприємництва і Державної податкової адміністрації України N 93/395 від 27 серпня 2002 р.

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 3 від 25 квітня 2003 р. «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» (пункти 11 — 16).