116 ст р 1

Волоколамское шоссе, 116 стр. 1

На странице представлены сведения об адресе Волоколамское ш., дом 116 строение 1: расположение на карте, район, округ, индекс дома. А так же: этажность, тип дома, год постройки, наличие лифта и мусоропровода.

Информация о проходящем поблизости наземном транспорте, расстоянии до ближайших станций метро, жд платформ и остановок, об учреждениях и организациях, находящихся по этому адресу или рядом.

Общая информация об адресе Волоколамское шоссе, д. 116 строение 1

Оcновная информация

Код КЛАДР: 7700000000010090044

Ближайшая станция: Трикотажная (950 метров)

Отключение ГВС: 10.07.2018 — 19.07.2018

Участковый уполномоченный: Дернов Э.А., старший лейтенант, +7 499 491 99 03

Подробно о доме

Год постройки: 1968

Тип дома: Панельный

Общая площадь дома: 5 598 кв.м.

Мусоропровод: нет данных

Районные и окружные учреждения

Жилье и гостиницы рядом

Посмотреть все предложения аренды и продажи

Лучшие отели рядом: ГОСТИНЫЙ ДОМ (1 100 метров) , Гостиница, ДОСААФ России (1 600 метров)

Как добраться

Варианты проезда наземным транспортом без пересадок

от остановки Академия коммунального хозяйства (90 метров)

Аэропорт — 40 мин. на автобусе 456 , 456К

Белорусская — 1 час 15 мин. на автобусе 456

Волоколамская — 14 мин. на маршрутке 575 ; 16 мин. на автобусе 2 , 210 , 248 , 266 , 614 , 741 , 575 , 930 , маршрутке 326К

Динамо — 50 мин. на автобусе 456

Митино — 50 мин. на автобусе 614 ; 2 часа 15 мин. на автобусе 456

Петровский парк — 53 мин. на автобусе 456

Планерная — 1 час 25 мин. на автобусе 88

Пятницкое шоссе — 27 мин. на автобусе 2 , маршрутке 575 ; 30 мин. на автобусе 266 , 614 , 741 , 575

Сокол — 34 мин. на автобусе 456 , 456К

Спартак — 53 мин. на автобусе 248 ; 1 час 5 мин. на автобусе 88 ; 2 часа 10 мин. на автобусе 456

Стрешнево — 28 мин. на автобусе 88 , 456 , 456К

Строгино — 17 мин. на автобусе 631 ; 42 мин. на автобусе 640

Тушинская — 7 мин. на автобусе 88 , 777, 456 , 456К ; 9 мин. на автобусе 2 , 210 , 248 , 541 , 542

Щукинская — 58 мин. на автобусе 640

Покровское-Стрешнево — 25 мин. на автобусе 88 , 456 , 456К

Трикотажная — 53 мин. на автобусе 248 ; 1 час 10 мин. на автобусе 614 ; 2 часа 30 мин. на автобусе 456

Химки — 55 мин. на маршрутке 326К

от остановки 15-й автобусный парк (310 метров)

Кузнецкий мост — 1 час 20 мин. на автобусе 904

Маяковская — 53 мин. на автобусе 904

Охотный ряд — 1 час 10 мин. на автобусе 904

Пушкинская — 1 час на автобусе 904

Тверская — 1 час на автобусе 904

Театральная — 1 час 10 мин. на автобусе 904

50 км — 2 часа 15 мин. на автобусе 372

Дедовск — 1 час 30 мин. на маршрутке 498

Истра — 2 часа 45 мин. на автобусе 372

Миитовская — 1 час 45 мин. на автобусе 372

остановка Академия коммунального хозяйства (90 метров)

Аэропорт — 41 мин. на автобусе 456 ; 44 мин. на автобусе 456К

Белорусская — 1 час 15 мин. на автобусе 456

Волоколамская — 16 мин. на автобусе 2, 210, 248, 266, 614, 741, 575, 930, маршрутке 326К, 575

Динамо — 51 мин. на автобусе 456

Митино — 17 мин. на автобусе 741 ; 20 мин. на автобусе 266 , маршрутке 575 ; 22 мин. на автобусе 575 , 930 , 456К

Петровский парк — 53 мин. на автобусе 456

Планерная — 1 час 30 мин. на автобусе 88

Пятницкое шоссе — 28 мин. на автобусе 2 ; 30 мин. на автобусе 614 ; 33 мин. на автобусе 741 ; 35 мин. на автобусе 266 , 575 , маршрутке 575

Сокол — 38 мин. на автобусе 456 ; 40 мин. на автобусе 456К

Спартак — 18 мин. на автобусе 456К ; 53 мин. на автобусе 248 ; 1 час 5 мин. на автобусе 88 ; 2 часа 10 мин. на автобусе 456

Стрешнево — 27 мин. на автобусе 88 , 456 ; 30 мин. на автобусе 456К

Строгино — 24 мин. на автобусе 631 ; 39 мин. на автобусе 640

Тушинская — 8 мин. на автобусе 88 , 456 ; 10 мин. на автобусе 2 , 210 , 248 , 266 , 541, 542, 549

Щукинская — 1 час на автобусе 640

Покровское-Стрешнево — 24 мин. на автобусе 88 , 456 ; 26 мин. на автобусе 456К

Трикотажная — 7 мин. на автобусе 2 , 210 , 266 , 541 , 542 , 549 , 631 , 640 , 741 , 542П

Химки — 54 мин. на маршрутке 326К

остановка 15-й автобусный парк (310 метров)

Кузнецкий мост — 1 час 20 мин. на автобусе 904

Маяковская — 53 мин. на автобусе 904

Охотный ряд — 1 час 5 мин. на автобусе 904

Площадь Революции — 1 час 5 мин. на автобусе 904

Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

1. Злочин, що розглядається, є видом вбивства за пом’якшуючих обста­вин. Особа, що його вчинила, притягається до кримінальної відповідальності з урахуванням особливого психічного стану винного, обумовленого поведінкою самого потерпілого.

Так, Н. вчинила вбивство свого чоловіка, який систематично пиячив, не давав грошей, бив дружину, приводив додому інших жінок. Одного разу, будучи п’яним, він став вимагати, щоб Н. задовольнила його статеву пристрасть неприродним спо­собом, а коли Н. відмовилась, ударив її ногою в живіт. У відповідь па це Н. кухон­ним ножем завдала йому удару в груди, спричинивши смертельне поранення. Вер­ховний Суд України засудив Н. за вбивство в стані сильного душевного хвилюван­ня, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи і протизаконного насильства з бо­ку потерпілого (Рад. право. — 1968. — № 1. — С. 85).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 66 КК вчинення злочину під впливом сильного ду­шевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого, є обставиною, що пом’якшує відповідальність. У статті 116 КК це положення знаходить свою подальшу конкретизацію — вчинення злочи­ну в стані сильного душевного хвилювання, що виникло внаслідок протиза­конного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку по­терпілого перетворюється в обов’язкову ознаку даного складу злочину. Але, крім цієї ознаки, для застосування ст. 116 КК законодавець вимагає наяв­ності ще низки умов.

y;»>2. Об’єктивна сторона характеризується: 1) діями, спрямованими на поз­бавлення життя іншої людини; 2) наслідками у вигляді смерті людини;

3) причинним зв’язком між зазначеними діями та наслідком; 4) певною об­становкою вчинення злочину.

3. Стан сильного душевного хвилювання, про який ідеться в ст. 116 КК,— це стан фізіологічного афекту, що являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка домінує в свідомості людини, котра значною мірою (хоча і не повністю) втрачає контроль над своїми діями і здатність керувати ними. Пленум Верховного Суду України спеціально зазначив, що вбивство, вчине­не в стані сильного душевного хвилювання, характеризується не лише умис­лом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними (абз. 1 п. 23 поста­нови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»).

Від фізіологічного афекту слід відрізняти патологічний, за якого людина втрачає здатність усвідомлювати свої вчинки і керувати ними. При пато­логічному афекті, який є одним з видів тимчасового розладу душевної діяльності, виключається осудність суб’єкта. Тому позбавлення життя іншої лю­дини суб’єктом, який перебуває в стані патологічного афекту, на підставі ст. 19 КК не може тягти кримінальної відповідальності.

Для вирішення питання про те, чи діяння вчинене в стані фізіологічного чи патологічного афекту, слід призначити судово-психіатричну експертизу.

Необхідно мати на увазі, що будь-який афект припускає не взагалі стан хвилювання, який у багатьох випадках присутній під час вбивства на ґрунті особистих неприязних стосунків, а стан сильного душевного хвилювання. Відсутність такого виключає стан фізіологічного афекту і тим самим мож­ливість застосування ст. 116 КК.

4. Для застосування ст. 116 КК необхідно, щоб сильне душевне хвилю­вання було викликане протизаконним насильством, систематичним знущан­ням або тяжкою образою з боку потерпілого. Тільки наявність зазначених підстав для виникнення сильного душевного хвилювання може свідчити про наявність даного складу. Якщо таке хвилювання було обумовлене іншими обставинами, склад злочину, що розглядається, відсутній.

5. Насильство може бути як фізичним (завдання ударів, побоїв, заподіян­ня тілесних ушкоджень, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (погроза заподіяти фізичну, моральну, майнову шкоду). Таке насильство по­винне бути значним, тобто спроможним за своїм характером викликати сильне душевне хвилювання, а також реальним, а не уявним.

Стаття 116 КК може бути застосована лише за умови, що насильство, яке викликало сильне душевне хвилювання, було незаконним, протиправним. Умисне вбивство в стані фізіологічного афекту, викликаного правомірними діями щодо винного, не містить складу злочину, що розглядається. Так, вчи­нення представником влади чи іншою службовою особою або навіть окре­мими громадянами законних дій, поєднаних з правомірним насильством (наприклад, при затриманні небезпечного злочинця), не може розглядатися як привід для виникнення сильного душевного хвилювання в розумінні ст. 116 КК.

6. Стан фізіологічного афекту може виникнути і під час бійки, будучи викликаним насильством з боку одного з її учасників. Вбивство в бійці чи сварці саме по собі не виключає можливості наявних обставин, які дають підставу розглядати вбивство як вчинене в стані сильного душевного хви­лювання, що раптово виникло.

Так, Р. був засуджений за умисне вбивство без обтяжуючих та пом’якшуючих об­ставин. Встановлено, що Р. ударом ножа вбив П., який під час сварки, що виникла між ними після пиятики, ударив його кулаком і головою в обличчя. Верховний Суд України вказав, що суд першої інстанції не врахував, що П. застосував до Р. проти­правне насильство, а також ту обставину, що за висновком судово-психологічпої експертизи у Р. є такі індивідуальні особливості, які в даній конкретній обстановці могли викликати у нього фізіологічний афект. На підставі цього вирок було зміне­но, а дії Р. кваліфіковані як вбивство у стані сильного душевного хвилювання (Рад. право. — 1990. — С. 84-85).

7. Слід мати на увазі, що протизаконне насильство може за своїм харак­тером створювати у суб’єкта право на необхідну оборону або на вжиття за­ходів, необхідних для затримання злочинця. Тут можливі ситуації вчинення вбивства при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, коли винний до того ж пере­бував у стані фізіологічного афекту, викликаного протизаконним насильст­вом — нападом. Ці випадки необхідно відрізняти від дій винного, в яких є ознаки тільки ст. 116 КК. Для злочинів, вчинених у стані сильного душев­ного хвилювання, характерним є заподіяння шкоди потерпілому не з метою захисту або його затримання і доставлення відповідним органам влади. Обов’язковою ознакою злочинів, вчинених у стані сильного душевного хви­лювання, що раптово виникло внаслідок дій потерпілого, є заподіяння шко­ди саме під впливом такого хвилювання, тоді як для злочинів, вчинених при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, не­обхідних для затримання злочинця, ця ознака не є обов’язковою.

Вбивство, хоча й вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, але яке виявилося результатом перевищення меж не­обхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, слід кваліфікувати не за ст. 116, а за ст. 118 КК. Це пояснюється тим, що зако­нодавець вважає вбивство, передбачене ст. 118 КК, менш небезпечним, ніж злочин, що розглядається. Тому в тих випадках, коли вбивство вчинене в стані сильного душевного хвилювання, викликаного протизаконним фізич­ним насильством, для кваліфікації дій винного за ст. 116 КК необхідно пе­редусім виключити можливість застосування ст. 118 КК.

8. Систематичне знущання — це вчинення не менш, ніж три рази, дій, які принижують честь і гідність особи, завдаючи їй моральних страждань. Такі дії можуть, зокрема, полягати у систематичних образах, цькуванні, безпідставних обвинуваченнях у вчиненні протиправних чи аморальних дій, глузуванні, кепкуванні тощо.

9. Тяжкою образою є приниження честі й гідності особи, яке виражене в такій непристойній формі, яка вважається особливо образливою. Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що до тяжкої образи слід відносити яв­но непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб (п. 23 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»).

Така образа може бути вчинена в усній чи письмовій формі або шляхом дії. Як правило, тяжка образа супроводжується протизаконним насильством з боку потерпілого. Питання про те, яку образу вважати тяжкою, вирішується судом в кожному конкретному випадку. При цьому слід урахо­вувати не лише характер образи, а й індивідуальні особливості особи вин­ного (наприклад, його підвищену нервову збудливість, пов’язану із станом здоров’я).

Так, у справі П., засудженого за умисне вбивство без обтяжуючих та пом’якшу­ючих обставин, було встановлено, що він разом з Т. розпивав спиртні напої. Після цього Г. запропонувала йому вступити з нею в статеві стосунки, а коли П. відмо­вився, вона стала докоряти йому за статеве безсилля, вдарила триногою теодоліта по голові. Виникла сварка, в ході якої П. вихопив у потерпілої теодоліт і завдав їй численних ударів по голові, внаслідок чого від спричинених черенпо-мозкових травм сталася смерть Т. Змінюючи кваліфікацію злочину П., вища судова інстанція зазначила, що суд не оцінив, зокрема, того, що Т. непристойно, глибоко образила чоловічу гідність П., а потім ударила його триногою теодоліта по голові. Така образа і насильство з боку потерпілої Т. давали підстави і можливість визнати їх тяж­кими та протизаконними, такими, що раптово викликали у П. сильне душевне хви­лювання, і в цьому стані він позбавив потерпілу життя. Тому злочин було кваліфіковано як вбивство у стані сильного душевного хвилювання (Судебная прак­тика. — С. 130-131).

Верховним Судом України було змінено вирок, яким К. засуджено за умисне вбивство свого чоловіка К. В. без обтяжуючих та пом’якшуючих обставин.

Встановлено, що К. В., у черговий раз перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, безпричинно причепився до К., почав бити її по голові, погрожував дочці викинути у вікно її позашлюбну дитину, а потім схопив сокиру і погрожував її застосуванням дружині й дочці. Перебуваючи у збудженому стані та захищаючи себе, дочку і двомісячну онуку від цих протиправних дій, К. вирвала з рук п’яного К. В. сокиру, навалилася па нього всім тілом і, здавлюючи шию руками, задушила його. На підставі цього Верховний Суд дійшов висновку, що обставини події свідчать про вчинення К. умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства з боку потерпілого щодо неї та членів сім’ї, пе­рекваліфікувавши її дії на відповідну статтю КК (ВВСУ. — 2000. — № 3. — С. 9—10).

10. Для наявності складу злочину, що розглядається, необхідно, щоб про­тизаконне насильство, систематичне знущання або тяжка образа виходили саме від потерпілого, тобто від того, хто був убитий. Дії особи, що вчинила умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання, не можуть кваліфікуватися за ст. 116 КК, якщо душевне хвилювання було викликане діями не потерпілого, а інших осіб.

У разі, коли винний у стані фізіологічного афекту умисно вбиває особу, яка не здійснила дій, що викликали такий стан винного, і останній усвідомлював це, відповідальність за вбивство повинна наставати на загаль­них підставах. Від таких випадків слід відрізняти ситуацію, коли винний, маючи намір вбити особу, що своїми протиправними діями викликала у ньо­го стан сильного душевного хвилювання, з необережності вбиває іншу лю­дину. Відповідальність в таких випадках повинна наставати за сукупністю злочинів — за замах на умисне вбивство в стані сильного душевного хвилю­вання та за вбивство з необережності, тобто за ч. 2 ст. 15 та статтями 116 і 119 КК.

11. Стаття 116 може бути застосована й у випадках, коли протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжка образа, що викликали силь­не душевне хвилювання в особи, яка вчинила вбивство, були спрямовані не на його адресу, а вчинені відносно третіх осіб. Це можуть бути особи, які є близькими винного (наприклад, особа вчиняє вбивство в стані афекту, вик­ликаного неправомірним насильством щодо її дитини), або навіть сто­ронніми для нього (наприклад, вбивство в стані афекту хулігана, який по­бив незнайому винному вагітну жінку).

12. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою ви­ни. При вбивстві, передбаченому ст. 116 КК, умисел може бути прямим і не­прямим.

13. Необхідною умовою застосування ст. 116 КК е раптовість як сильно­го душевного хвилювання, так і умислу вчинити вбивство. Раптовість силь­ного душевного хвилювання означає, що воно виникає як негайна реакція у відповідь на протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжку образу з боку потерпілого. Судова практика вважає, що сильне душевне хвилювання винного, викликане неправомірними діями потерпілого, може бути визнане пом’якшуючою обставиною при вбивстві тільки в тому разі, якщо такий стан виник раптово. Умисел вчинити вбивство в особи, що пе­ребувала в стані фізіологічного афекту, також повинен виникнути раптово. Вбивство в такому стані не може бути заздалегідь обдуманим. Немає скла­ду злочину, що розглядається, у випадках, коли вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, було задуманим заздалегідь і цей умисел в ситуації, що створилася, був здійснений. Разом із тим необхідність рапто­вості виникнення фізіологічного афекту та умислу на вбивство для застосу­вання ст. 116 КК зовсім не виключає існування неприязних, ворожих сто­сунків між вбивцею і потерпілим, що стосуються більш раннього часу. Важ­ливо, щоб умисел виник раптово в стані сильного душевного хвилювання, спровокованого конкретними протизаконними діями потерпілого.

14. У випадках, коли вбивство вчинене після того, коли стан сильного ду­шевного хвилювання минув, дії винного потрібно кваліфікувати за статтями КК, що передбачає відповідальність за вчинення вбивства без пом’якшую­чих обставин. Неправомірна поведінка потерпілого в такому разі може бу­ти визнана обставиною, що зменшує суспільну небезпечність злочину і пом’якшує покарання (п. 23 постанови ПВСУ «Про судову практику в спра­вах про злочини проти життя і здоров’я особи»).

При визначенні тривалості розриву в часі між обставинами, що виклика­ли сильне душевне хвилювання, і вбивством необхідно враховувати кон­кретні обставини справи. При цьому вирішальне значення має стан афекту, який може мати місце, незважаючи на деякий розрив у часі між протиправ­ними діями потерпілого і вчиненим вбивством.

15. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

16. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, не може кваліфікуватися як вбивство, вчинене за обтяжуючих обставин, хо­ча б в діях винного і містилися окремі зазначені в законі обтяжуючі обста­вини. Наприклад, якщо вбивство в стані фізіологічного афекту вчинене з особливою жорстокістю, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, жінки, яка завідомо для винного була в стані вагітності, двох або більше осіб, особою, яка раніше вчинила вбивство, то таке вбивство слід кваліфіку­вати за ст. 116 КК.

Може виникнути ситуація, коли винний у стані сильного душевного хви­лювання вчиняє умисне вбивство двох осіб — особи, яка здійснила щодо винного протиправні дії, і людини, яка перебувала разом з нею і ніяких дій щодо винного не вчиняла. Відповідальність у цьому разі настає за су­купністю злочинів — вбивство першої особи кваліфікується за.ст. 116, а дру­гої — за частинами 1 або 2 ст. 115 КК.

Про затвердження Порядку надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з над.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 2 лютого 2011 р. № 116
Київ

Про затвердження Порядку надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість

2. Визнати такими, що втратили чинність:

пункт 26 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 1999 р. № 1919 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 42, ст. 2096).

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 2 лютого 2011 р. № 116

ПОРЯДОК
надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість

1. Організація харчування дітей у державних та комунальних навчальних закладах покладається на органи виконавчої влади, а в навчальних закладах, що належать територіальним громадам, — на органи місцевого самоврядування.

2. Харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах здійснюється за місцем виховання, навчання або на підприємствах громадського харчування, з якими засновником (власником) відповідного навчального закладу укладено договір.

3. Від обкладення податком на додану вартість звільняються операції з надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах у межах затверджених норм харчування в грамах, а для тих учнів, для яких не встановлено норми харчування в грамах, — у межах визначеної грошової норми.

5. У загальноосвітніх навчальних закладах денної форми навчання за рахунок бюджетних коштів здійснюється харчування учнів:

1-4 класів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям;

з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

з числа дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в спеціальних і інклюзивних класах.

Органи місцевого самоврядування можуть забезпечувати харчування учнів інших категорій та передбачати на зазначену мету відповідні видатки з місцевих бюджетів.

За рішенням педагогічної ради навчальний заклад може звільнити від плати за харчування вихованців груп продовженого дня (у відсотках чисельності групи за списком):

10 — у повному обсязі;

15 — на половину вартості.

Загальноосвітній навчальний заклад може прийняти рішення про звільнення у повному обсязі від плати за харчування не більш як 25 відсотків чисельності групи за списком учнів, які проживають у пришкільних інтернатах.

Харчування інших учнів здійснюється за власні кошти.

6. У професійно-технічних навчальних закладах організація харчування здійснюється виходячи з кількості необхідних поживних речовин і калорійності продуктів, що забезпечується шляхом регулювання об’єму готових страв або раціону відповідно до віку учнів та профілю навчання.

Примірне двотижневе меню складається з урахуванням особливостей харчування населення відповідного регіону та норм харчування в грамах. Щоденне меню складається виходячи з наявності продуктів згідно з примірним меню.

Установлюються такі режими харчування:

чотириразовий (сніданок, обід, полуденок, вечеря) — для вихованців шкіл-інтернатів, спеціальних шкіл;

одноразовий (сніданок) — для учнів загальноосвітніх навчальних закладів денної форми навчання з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, учнів 1-4 класів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям;

триразовий (сніданок, обід, вечеря) — для учнів, які проживають у пришкільних інтернатах;

триразовий (сніданок, обід, вечеря) — для учнів професійно-технічних навчальних закладів з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, дітей-інвалідів/інвалідів I-III груп та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”.

При цьому у групах продовженого дня встановлюються такі режими харчування:

дворазовий (обід, полуденок) — для учнів 1-4 класів;

одноразовий (обід) — для учнів 5-7 класів, дворазовий (обід, полуденок) — у разі тривалого перебування в навчальному закладі.

Режим харчування учнів, що проживають у сім’ях і харчуються за власні кошти, визначається керівником відповідного навчального закладу та медичним працівником, який перебуває в штаті такого закладу або закладу охорони здоров’я, що здійснює медичне обслуговування навчального закладу відповідно до заяви учнів чи їх батьків, з урахуванням функціональних можливостей їдальні.

7. Для організації харчування учнів у загальноосвітніх навчальних закладах денної форми навчання, для яких не встановлюються норми харчування в грамах, застосовуються грошові норми.

Розмір денної грошової норми на одну особу визначається з урахуванням потреби у раціональному харчуванні та санітарно-гігієнічних вимог, але не більш як 2 відсотки установленого прожиткового мінімуму для дітей віком від шести до 18 років у розрахунку на місяць. При цьому вартість сніданку не може перевищувати 25 відсотків, обіду — 40, полуденка — 10, вечері — 25 відсотків зазначеної грошової норми.

9. Порядок оплати послуг з харчування у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах установлюється Міністерством освіти і науки, молоді та спорту.

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян Україн.

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 13, ст.85)

Верховна Рада України постановляє :

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У статті 119 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375):

частину третю після слів «на особливий період» доповнити словами «або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію»;

доповнити частиною четвертою такого змісту:

«За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, більше ніж на один рік».

2. Статтю 335 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) викласти в такій редакції:

» Стаття 335 . Ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу

Ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу —

карається обмеженням волі на строк до трьох років».

3. Пункти 12 і 17 статті 10 — 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 15, ст. 190; 2006 р., № 51, ст. 519; 2007 р., № 33, ст. 442; 2014 р., № 29, ст. 942, № 35, ст. 1179) викласти в такій редакції:

«12. Військовослужбовцям строкової військової служби за весь період проходження військової служби надається відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад, але не раніш як через 3 місяці проходження ними строкової військової служби»;

«17. В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів».

4. У Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399; 2006 р., № 37, ст. 318; 2014 р., № 20-21, ст. 746, № 27, ст. 909):

частину третю статті 2 після слів «у разі призову їх на військову службу під час часткової чи загальної мобілізації, на особливий період» доповнити словами «або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію»;

частину другу статті 12 доповнити словами «або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію».

5. У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170):

1) у підпункті 2 пункту «а» частини першої статті 34 слова «(крім військовослужбовців строкової служби)» замінити словами «(крім військовослужбовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу)»;

2) пункт 1 частини першої статті 36 після слів «призову громадян на» доповнити словами «військову службу за призовом осіб офіцерського складу».

6. У Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами):

1) у частині п’ятій статті 5 слова «переатестація військовозобов’язаних» замінити словами «переатестація громадян України»;

2) у частині першій статті 9 слова «професійно-технічних і загальноосвітніх навчальних закладів, а також вищих» замінити словами «загальноосвітніх та професійно-технічних»;

у частині другій слова та цифри «студенти вищих навчальних закладів III або IV рівня акредитації з денною формою навчання» замінити словами «громадяни України, які мають або здобувають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра»;

у частині третій слова «студентів вищих навчальних закладів» замінити словами «громадян України»;

у частині п’ятій:

у першому реченні слова «здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем» замінити словами «мають освітній ступінь вищої освіти»;

у другому реченні слова «можуть бути призвані» замінити словами «підлягають призову»;

частину дев’яту викласти в такій редакції:

«9. Порядок заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників військового навчального підрозділу вищого навчального закладу для підготовки офіцерів запасу визначається Міністерством оборони України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки»;

доповнити частиною одинадцятою такого змісту:

«11. Контроль за організацією військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу здійснює Міністерство оборони України»;

4) у частині першій статті 15 слова «в мирний час» виключити, а цифри і слово «25-річного» замінити цифрами і словом «27-річного»;

у частині першій слова «проходження служби у військовому резерві» виключити;

пункт 3 частини другої доповнити словами «за умови офіційного працевлаштування призовника»;

частину четверту виключити;

частину п’яту доповнити словами «на час проходження строкової військової служби братами, до звільнення в запас одного з них»;

частини дванадцяту і тринадцяту викласти в такій редакції:

«12. У разі переведення призовників, які навчаються у вищих навчальних закладах з денною формою навчання, для навчання в інший вищий навчальний заклад із зазначеною формою навчання право на відстрочку від призову на строкову військову службу не втрачається.

13. Відстрочка від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності надається таким громадянам призовного віку:

педагогічним працівникам з повною вищою освітою, основним місцем роботи яких є загальноосвітні навчальні заклади, за умови повного навантаження на займаній посаді, — на весь період їх роботи за спеціальністю у сільській місцевості;

медичним працівникам, за умови повного навантаження на займаній посаді, — на весь період їх роботи за фахом у сільській місцевості;

священнослужителям, які закінчили вищі або середні духовні навчальні заклади і займають посаду в релігійних організаціях, що діють за статутом (положенням), зареєстрованим у встановленому порядку, — на час виконання обов’язків священнослужителя;

сільським, селищним, міським головам — на строк виконання ними цих повноважень;

особам, які мають науковий ступінь кандидата (доктора) наук та працюють на посадах за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, — на весь період їх роботи за цією спеціальністю;

резервістам — на весь період служби у військовому резерві;

особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України — на весь період їх служби»;

6) у частині першій статті 18:

в абзаці третьому цифри і слово «25-річного» замінити цифрами і словом «27-річного»;

в абзаці сьомому слова «арешту чи виправних робіт» виключити;

у частині першій:

абзац третій після слова «вищу» доповнити словами «професійно-технічну або повну загальну середню»;

в абзаці п’ятому слова «та резервісти» виключити;

доповнити абзацом десятим такого змісту:

«громадяни України, які мають спеціальні звання середнього, старшого та вищого начальницького складу або класні чини, — на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу з одночасним присвоєнням військових звань у порядку переатестації відповідно до частини п’ятої статті 5 цього Закону»;

після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

«3. Громадяни України, які не досягли граничного віку перебування в запасі, у разі настання особливого періоду можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на строк військової служби в календарному обчисленні, встановлений частиною третьою статті 23 цього Закону».

У зв’язку з цим частини третю — п’яту вважати відповідно частинами четвертою — шостою;

частину першу викласти в такій редакції:

«1. Строки строкової військової служби в календарному обчисленні встановлюються:

для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, — до 18 місяців;

для осіб, які на час призову на строкову військову службу мають ступінь вищої освіти магістр, — до 12 місяців»;

в абзаці сьомому частини другої цифру і слово «5 років» замінити словами і цифрами «від 1 до 5 років»;

в абзаці третьому частини четвертої цифру і слово «5 років» замінити словами і цифрами «строк від 3 до 5 років»;

у частині другій:

пункт «а» доповнити словами «та на підставах, передбачених частиною восьмою цієї статті»;

пункт «б» після слів «частиною шостою» доповнити словами «з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою»;

пункт «в» після слів «частиною сьомою» доповнити словами «з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою»;

пункт «г» доповнити словами «та на підставах, передбачених частиною восьмою цієї статті»;

пункт 2 частини третьої доповнити підпунктом «ґ» такого змісту:

«ґ) у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем — жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років»;

у частині шостій:

пункти «ї» та «й» викласти в такій редакції:

«ї) у зв’язку з неможливістю переведення на іншу посаду у разі безпосереднього підпорядкування близькій особі;

й) у зв’язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки, яка здійснюється під час доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади (прийому на військову службу)»;

доповнити пунктами «к» та «л» такого змісту:

«к) у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем — жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років;

л) у зв’язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»;

частину сьому доповнити пунктами «і» та «ї» такого змісту:

«і) у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем — жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років;

ї) у зв’язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»;

у пункті 1 частини восьмої:

у підпункті «а» цифри «16» замінити цифрами «18»;

абзац четвертий підпункту «ґ» після слова «дитиною» доповнити словами «а також батьками своїми чи дружини (чоловіка)»;

доповнити пунктом «є» такого змісту:

«є) у зв’язку з вислугою встановлених строків військової служби, передбачених частиною першою та абзацом другим частини сьомої статті 23 цього Закону»;

10) в абзаці дев’ятому пункту 2 частини першої статті 37 цифри і слово «(25-річного)» замінити цифрами і словом «(27-річного)»;

11) частини другу і третю статті 39 викласти в такій редакції:

«2. За громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

За громадянами України, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання більше ніж на один рік.

3. За громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб — підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам — підприємцям не здійснюється».

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

3. Запропонувати Президенту України привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.