Налоговая статья 128

Хозяйственный кодекс Украины
Статья 128. Гражданин в сфере хозяйствования

1. Гражданин признается субъектом хозяйствования в случае осуществления им предпринимательской деятельности при условии государственной регистрации его как предпринимателя без статуса юридического лица в соответствии со статьей 58 настоящего Кодекса.

2. Гражданин-предприниматель отвечает по своим обязательствам всем своим имуществом, на которое согласно закону может быть обращено взыскание.

3. Гражданин может осуществлять предпринимательскую деятельность:

непосредственно как предприниматель или через частное предприятие, которое ним создается;

с привлечением или без привлечения наемного труда;

самостоятельно или совместно с другими лицами.

4. Гражданин осуществляет управление основанным ним частным предприятием непосредственно или через руководителя, который нанимается по контракту. В случае осуществления предпринимательской деятельности совместно с другими гражданами или юридическими лицами гражданин имеет права и обязанности соответственно основателя и / или участника хозяйственного общества, члена кооператива и т.п., или права и обязанности, определенные заключенным за его участия договором о совместной деятельности без создания юридического лица.

5. Гражданин-предприниматель осуществляет свою деятельность на основах свободы предпринимательства и соответственно принципам, предусмотренных в статье 44 настоящего Кодекса.

6. Гражданин-предприниматель обязан:

в предусмотренных законом случаях и порядке получить лицензию на осуществление определенных видов хозяйственной деятельности;

сообщать органам государственной регистрации об изменении его адреса, указанного в регистрационных документах, предмета деятельности, других существенных условий своей предпринимательской деятельности, подлежат отражению в регистрационных документах;

придерживаться прав и законных интересов потребителей, обеспечивать надлежащее качество товаров (работ, услуг), что ним изготовляются, придерживаться правил обязательной сертификации продукции, установленных законодательством;

не допускать недобросовестной конкуренции, других нарушений антимонопольно-конкурентного законодательства;

вести учет результатов своей предпринимательской деятельности в соответствии с требованиями законодательства;

своевременно предоставлять налоговым органам декларацию об имущественном состоянии и доходах (налоговая декларация), другие необходимые сведения для начисления налогов и других обязательных платежей; уплачивать налоги и другие обязательные платежи в порядке и в размерах, установленных законом.

7. Гражданин-предприниматель обязан придерживаться требований, предусмотренных статьями 46 и 49 настоящего Кодекса, а также другими законодательными актами, и несет имущественную и другую установленную законом ответственность за причиненные им вред и убытки.

Гражданин-предприниматель может быть признан судом банкротом соответственно требованиям этого Кодекса и других законов.

Налоговый кодекс Украины (НК Украины) с комментариями к статьям

ГОРЯЧАЯ ЛИНИЯ БЕСПЛАТНОЙ ЮРИДИЧЕСКОЙ КОНСУЛЬТАЦИИ (495) 662-98-20: 441

Стаття 128. Неподання або подання з порушенням строку банками чи іншими фінансовими установами податкової інформації органам государственной налоговой службы

128.1. Непредставление или представление налоговой информации банками или другими финансовыми учреждениями с нарушением срока, определенного этим Кодексом, органам государственной налоговой службы, — влекут наложение штрафа в размере 170 гривен.

Те же действия, совершенные в течение года после применения штрафа, — влекут наложение штрафа в размере 340 гривен.

Комментарий :

1. Об ‘ объектом правонарушения, определенного статьей 128 Кодекса, являются правоотношения по представлению банками или другими финансовыми учреждениями налоговой информации органам государственной налоговой службы.

2. Сб ‘ объектами этого правонарушения могут быть банки в соответствии с Законом Украины » О банках и банковской деятельности » и финансовые учреждения по закону Украины » О финансовых услугах и государственном регулировании рынков финансовых услуг «.

Данное правонарушение может быть совершено путем бездействия — непредставление соответствующей информации, или непредставление ее в пределах установленных Кодексом сроков.

Для анализа о ‘ объективной стороны этого правонарушения очень важно понятие и объемы налоговой информации, которую банки должны предоставлять налоговым органам. Определяя такую и определяет ее в статье 25 1 как » совокупность сведений и данных, созданные или полученные субъектами ‘ объектами информационных отношений в процессе текущей деятельности и необходимые для реализации возложенных на контролирующие органы задач и функций «. Часть вторая этой статьи гласит, что защита налоговой информации гарантируется государством. А часть третья, в свою очередь, отсылает к Налоговому кодексу Украины и других нормативно-правовых актов по определению системы налоговой информации, ее источников и режима. Статья 37 действующего Закона Украины » Об информации » среди официальных документов, не подлежащих обязанности ‘ обязательному предоставлению для ознакомления, по информационным запросами определяет и информацию финансовых учреждений, подготовленную для контролирующих органов, кроме случаев, когда такая информация требуется по письменному запросу контролирующего органа для осуществления налогового, таможенного, бюджетного и валютного контроля. Статья 30 фактически запрещает самостоятельно определять режим доступа к информации, включая принадлежность ее к категории конфиденциальной, и устанавливать для нее систему (способы) защиты лицам, владеющим информацией коммерческого и банковского характера, а также информации, правовой режим которой установлен Верховной Радой Украины по представлению Кабинета Министров Украины (по вопросам статистики, экологии, банковских операций, налогов и т.д.).

Однако 09.05.2011 вступит в силу новая редакция этого Закона, утвержденная Верховной Радой Украины 13.01.2011 за N 2938-VI. В этой редакции определения налоговой информации почти не изменилось: » Налоговая информация — совокупность сведений и данных, созданные или полученные субъектами ‘ объектами информационных отношений в процессе текущей деятельности и необходимые для реализации возложенных на контролирующие органы задач и функций в порядке, установленном Налоговым кодексом Украины » Кроме этого определения статья 16 Закона содержит традиционное отсылки к НК Украины: » правовой режим налоговой информации определяется Налоговым кодексом Украины и другими законами «. Однако, других норм по налоговой информации новая редакция Закона не закрепляет.

Право налоговых органов получать безвозмездно от учреждений Национального банка Украина, коммерческих банков и других финансовых учреждений справки в порядке, установленном Законом Украины » О банках и банковской деятельности » и НКУ, справки и/или копии документов о наличии банковских счетов, а на основании решения суда — информацию об объеме и обращении средств на счетах, в том числе о непоступлении в установленные сроки валютной выручки от субъектов ‘ объектов предпринимательской деятельности, устанавливает пункт 20.1.3 Кодекса.

Порядок получения налоговыми органами такой информации, в том числе и от банков и других финансовых учреждений, устанавливается статьей 72 Кодекса. В частности, п. 72.1.3 этой статьи определяет право таких органов получать от банков, других финансовых учреждений информацию о наличии и движении средств на счетах налогоплательщика. Вместе с тем, этой статьей определены основания такого обращения и порядок получения и объем информации, которую налоговый орган непосредственно может получить от банка, определяются Законом Украины » О банках и банковской деятельности «. Статья 60 этого Закона определяет, какая информация является банковской тайной, в которую, в частности, относятся: операции, проведенные в пользу или по поручению клиента, осуществленные им сделки; финансово-экономическое состояние клиентов, информация об организационно-правовой структуре юридического лица — клиента, его руководителях, направлениях деятельности, сведения о коммерческой деятельности клиентов или коммерческой тайны, любого проекта, изобретений, образцов продукции и другая коммерческая информация, сведения о банковских счета клиентов, в том числе корреспондентские счета банков в Национальном банке Украины и т.. При этом, п. 73.4 Кодекса устанавливает, что для получения информации о наличии и движении средств на счетах налогоплательщика предоставляется в объемах больших, чем предусмотренные выше, контролирующий орган обращается в суд, по решению которого такая информация может быть предоставлена.

Статья 62 Закона, определяя порядок раскрытия банковской тайны, устанавливает, что такая информация может быть предоставлена налоговой службы Украины по их письменному требованию по вопросам налогообложения или валютного контроля относительно операций по счетам конкретного юридического лица или физического лица — субъектов ‘ объекта предпринимательской деятельности за конкретный промежуток времени. Указанной статьей Закона устанавливаются также требования и ограничения относительно предоставления такой информации. Так, например, банку запрещается предоставлять информацию о клиентах другого банка, даже если их имена указаны в документах, соглашениях и операциях клиента.

Пункт 73.3 устанавливает, что срок для подачи информации налоговым органам составляет один месяц со дня, следующего за днем Запрос считается врученным, если он направлен по почте письмом с уведомлением о вручении по налоговому адресу или предоставлен под расписку налогоплательщику или другому суб ‘ объекта информационных отношений или его должностному лицу.

В случае если запрос составлен с нарушением требований относительно содержания, реквизитов, оснований предоставления и объема информации, изложенных в абзацах первом и втором п. 73.3, налогоплательщик освобождается от обязанности ‘ связи предоставлять ответ на такой запрос и ответственность, предусмотренная статьей 128 Кодекса, к такому правонарушителя применена быть не может.

Необходимо заметить, что Закон Украины » О банках и банковской деятельности » и Кодекс, устанавливая указанные требования, используют разную терминологию, например, » запрос » в Кодексе и » требование » в Законе; по-разному определяют требования к реквизитам запроса и т.. Однако, поскольку Закон устанавливает более специальные нормы, чем Кодекс, и при том Кодекс в п. 73.3 отсылает к нормам Закона, следует, что в случае таких различий следует применять нормы Закона.

Анализируя о ‘ объективную сторону данного правонарушения, необходимо отметить, что ответственность по данной статье наступает в случаях нарушения определенных статьей 69 НКУ срока и порядка представления информации об открытии или закрытии банковских счетов, ответственность за которое наступает в порядке статьи 118 Кодекса.

Штраф за это правонарушение устанавливается в размере 170 гривен.

2. Вторая часть пункта 128.1 устанавливает ответственность за совершение такого правонарушения в течение года после применения штрафа. В этом случае сумма штрафа удваивается.

Трудовой кодекс

Статья 128. Отпуск без сохранения заработной платы

По семейным обстоятельствам и другим уважительным причинам работнику по его письменному заявлению может быть предоставлен отпуск без сохранения заработной платы, продолжительность которого определяется по соглашению между работником и работодателем.

Работодатель обязан на основании письменного заявления работника предоставить отпуск без сохранения заработной платы:

участникам Великой Отечественной войны — до 35 календарных дней в году;

работающим пенсионерам по старости (по возрасту) — до 14 календарных дней в году;

родителям и женам (мужьям) военнослужащих, сотрудников органов внутренних дел, федеральной противопожарной службы, органов по контролю за оборотом наркотических средств и психотропных веществ, таможенных органов, сотрудников учреждений и органов уголовно-исполнительной системы, погибших или умерших вследствие ранения, контузии или увечья, полученных при исполнении обязанностей военной службы (службы), либо вследствие заболевания, связанного с прохождением военной службы (службы), — до 14 календарных дней в году;

работающим инвалидам — до 60 календарных дней в году;

работникам в случаях рождения ребенка, регистрации брака, смерти близких родственников — до пяти календарных дней;

в других случаях, предусмотренных настоящим Кодексом, иными федеральными законами либо коллективным договором.

Налоговая статья 128

1. Суд відкладає розгляд справи в разі:

1) неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки;

2) неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;

3) неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;

4) якщо суд визнав обов’язковою особисту участь особи, яка бере участь у справі, у судовому розгляді, а вона не прибула.

2. Неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

3. У разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

4. У разі неприбуття відповідача — суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень.

5. Наслідки, визначені частинами другою — четвертою цієї статті, застосовуються й у разі, якщо сторона без поважних причин залишить залу судового засідання.

6. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає наслідки неприбуття в судове засідання особи чи осіб, які беруть участь у справі, а також наслідки залишення ними зали під час судового засідання. Залежно від обставин неприбуття такими наслідками можуть бути: розгляд справи за відсутності таких осіб, обов’язкове відкладення розгляду справи, відкладення розгляду справи за розсудом суду, залишення позовної заяви без розгляду.

2. Стаття спрямована на забезпечення прав щодо участі у судовому розгляді осіб, які беруть участь у справі, у разі їх неприбуття з об’єктивних причин. Також з метою дисциплінування та виключення випадків умисного затягування розгляду справи стаття встановлює негативні для них наслідки у разі неприбуття у судове засідання через безвідповідальне ставлення до справи.

Умови і наслідки неприбуття особи, яка бере участь у справі

3. Алгоритм визначення наслідків неприбуття залежно від процесуального статусу особи, яка не прибула, та умов неприбуття наведено у таблиці.

Особа, що не прибула до суду

відсутні відомості, що позивачеві вручено повістку чи в інший належний спосіб повідомлено про судове засідання

відкладення розгляду справи

1) неприбуття вперше незалежно від причин;
2) позивач належно повідомлений про судове засідання;
3) відсутня заява позивача про розгляд справи за його відсутності

відкладення розгляду справи

1) неприбуття вперше незалежно від причин;
2) позивач належно повідомлений про судове засідання;
3) є заява позивача про розгляд справи за його відсутності

1) неприбуття повторно , якщо воно не має поважних причин або про причини суд не повідомлено;
2) позивач належно повідомлений про судове засідання;
3) відсутня заява позивача про розгляд справи за його відсутності

залишення позовної заяви без розгляду

1) неприбуття повторно , якщо суд визнав причини неприбуття поважними;
2) позивач належно повідомлений про судове засідання;
3) відсутня заява позивача про розгляд справи за його відсутності

відкладення розгляду справи

1) неприбуття повторно незалежно від причин;
2) позивач належно повідомлений про судове засідання;
3) є заява позивача про розгляд справи за його відсутності

суд визнав обов’язковою особисту участь позивача у судовому розгляді

відкладення розгляду справи

Положення цієї статті, які встановлюють наслідки неприбуття позивача, застосовуються також до третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору , оскільки за процесуальним статусом така третя особа прирівняна до позивача.

Положення цієї статті у разі неприбуття позивача не застосовуються, якщо у судове засідання прибув його представник, за умови, що суд не визнав обов’язковою особисту участь позивача у судовому розгляді.

Відповідач — суб’єкт владних повноважень

відсутні відомості, що відповідачеві вручено повістку чи в інший належний спосіб повідомлено про судове засідання

відкладення розгляду справи

1) неприбуття без поважних причин або про без повідомлення про причини;
2) відповідач належно повідомлений про судове засідання

1) неприбуття з поважних причин;
2) відповідач належно повідомлений про судове засідання

розгляд справи або відкладення розгляду, якщо наявних доказів недостатньо для вирішення справи

суд визнав обов’язковою особисту участь відповідача у судовому розгляді

відкладення розгляду справи

Положення цієї статті у разі неприбуття відповідача — суб’єкта владних повноважень не застосовуються, якщо у судове засідання прибув його представник, за умови, що суд не визнав обов’язковою особисту участь відповідача у судовому розгляді.

Відповідач, який не є суб’єктом владних повноважень

відсутні відомості, що відповідачеві вручено повістку чи в інший належний спосіб повідомлено про судове засідання

відкладення розгляду справи

1) неприбуття вперше незалежно від причин;
2) відповідач належно повідомлений про судове засідання;
3) відсутня заява відповідача про розгляд справи за його відсутності

відкладення розгляду справи

1) неприбуття вперше незалежно від причин;
2) відповідач належно повідомлений про судове засідання;
3) є заява відповідача про розгляд справи за його відсутності

1) неприбуття повторно , якщо воно не має поважних причин або про причини суд не повідомлено;
2) відповідач належно повідомлений про судове засідання

1) неприбуття повторно , якщо суд визнав причини неприбуття поважними;
2) відповідач належно повідомлений про судове засідання

відкладення розгляду справи

суд визнав обов’язковою особисту участь відповідача у судовому розгляді

відкладення розгляду справи

Положення цієї статті у разі неприбуття відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень, не застосовуються, якщо у судове засідання прибув його представник, за умови, що суд не визнав обов’язковою особисту участь відповідача у судовому розгляді.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

Див. таблицю щодо позивача

Положення цієї статті у разі неприбуття третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не застосовуються, якщо у судове засідання прибув її представник, за умови, що суд не визнав обов’язковою особисту участь третьої особи у судовому розгляді.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

відсутні відомості, що третій особі вручено повістку чи в інший належний спосіб повідомлено про судове засідання

відкладення розгляду справи

1) неприбуття незалежно від причин;
2) третя особа належно повідомлена про судове засідання

Положення цієї статті у разі неприбуття третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не застосовуються, якщо у судове засідання прибув її представник, за умови, що суд не визнав обов’язковою особисту участь третьої особи у судовому розгляді.

Представник сторони чи третьої особи

відсутні відомості, що стороні, третій особі чи їх представнику вручено повістку чи в інший належний спосіб повідомлено про судове засідання

відкладення розгляду справи

1) відсутня сторона чи третя особа, яку представляє представник і яка була належним чином повідомлена про судове засідання;
2) представник належно повідомлений про судове засідання

див. умови і наслідки неприбуття відповідної особи, яку представляє представник

1) неприбуття представника без поважних причин представника або без повідомлення ним про причини неприбуття;
2) прибуття особи, яку представляє представник

розгляд справи або ж відкладення судом розгляду за клопотанням сторони (чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) та з урахуванням обставин у справі

1) неприбуття представника з поважних причин;
2) прибуття особи, яку представляє представник

розгляд справи або ж відкладення судом розгляду за клопотанням сторони чи третьої особи

4. При вирішенні питання про те, чи була особа, яка бере участь у справі, належно повідомлена про судовий розгляд, суд повинен ретельно перевірити відомості про судові виклики та повідомлення осіб, зокрема, чи є розписки про одержання повісток. Особа може вважатися належно повідомленою про судовий розгляд, якщо дотримано вимоги глави 3 «Судові виклики і повідомлення» розділу II КАСУ.

Не слід забувати, що вручення повістки представникові сторони чи третьої особи вважається також врученням повістки відповідно стороні чи третій особі (частина десята статті 35 КАСУ). Якщо ж суд визнав обов’язковою особисту участь фізичної особи, яка бере участь у справі, то повістку має бути надіслано і їй (це випливає з частини четвертої статті 33 КАСУ).

5. Причини неприбуття слід визнавати неповажними, якщо за таких причин особа мала реальну можливість прибути в судове засідання або надіслати свого представника. Якщо ж прибуття в судове засідання могло потягнути за собою завдання шкоди цінностям вищим, ніж інтереси розгляду справи (наприклад, здоров’ю чи навіть життю особи), то причини неприбуття суд визнає поважними. Тож поважність причин неприбуття є оціночною категорією, яка залежить від конкретних обставин, тому про вирішення цього питання суд постановляє вмотивовану ухвалу (зазвичай в усній формі).

6. Неприбуття в судове засідання позивача чи відповідача, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, є повторним, коли ні позивач, ні його представник вдруге не прибули на розгляд справи і в суду є достовірні дані (докази) про те, що обидва рази позивача було належним чином повідомлено.

7. Не всі наслідки неприбуття визначено у коментованій статті достатньо чітко. Наприклад, стаття не визначає наслідків повторного неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень. Якщо керуватися пунктом 3 частини першої коментованої статті, то необхідно кожного разу відкладати розгляд справи. Ігнорування відповідачем судових викликів вело б до затягування процесу і суперечило б цілям цієї статті. Тому, за аналогією та виходячи з принципу рівності сторін, у разі повторного неприбуття відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень, треба керуватися частиною третьою коментованої статті, але негативним для відповідача наслідком буде не залишення позовної заяви без розгляду, а розгляд справи за його відсутності.

У наведеній вище таблиці ми спробували заповнити виявлені прогалини, виходячи з цілей статті.

8. За частиною четвертою коментованої статті для відповідача — суб’єкта владних повноважень негативні наслідки можуть наступити у разі першого ж неприбуття без поважних причин або без повідомлення таких причин. Такі жорсткі вимоги обмовлені тим, що суб’єкти владних повноважень завжди мають можливість направити свого представника до суду, а тому повинні ставитися до суду з належною повагою та не ігнорувати його викликів.

9. Для деяких категорій справ (статті 172 — 176, 180 КАСУ) неприбуття у судове засідання осіб, які беруть участь у справі і були належним чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду. Зважаючи на стислі строки розгляду і цілі цієї статті, це правило також поширюється на розгляд справ, визначених статтями 182, 183 КАСУ, хоч вони такого правила не передбачають.

Наслідки залишення зали судового засідання

10. Відповідно до частини п’ятої коментованої статті наслідки, визначені частинами другою — четвертою цієї статті, застосовуються й у разі, якщо сторона без поважних причин залишить залу судового засідання.

Так, якщо позивач залишив без поважної причини залу судового засідання, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя коментованої статті і пункт 8 частини першої статті 155 КАСУ). Якщо ж позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності або присутній представник позивача, суд продовжує розгляд справи, але без позивача.

Якщо залу судового засідання залишив без поважних причин відповідач, суд може вирішити справу на підставі наявних доказів. У разі необхідності він може визнати особисту участь відповідача обов’язковою й у випадку наступного нез’явлення має право застосувати привід (стаття 272 КАСУ).

Залишення зали судового засідання представником сторони або третьої особи без поважної причини не є перешкодою для розгляду справи, якщо у засіданні присутня сама сторона чи третя особа (частина друга статті 128 КАСУ). Щоправда, за клопотанням сторони чи третьої особи суд може оголосити перерву для заміни представника.

Ухвалення рішення у разі неприбуття особи або залишення нею зали засідання

11. Перед ухваленням рішення у зв’язку з неприбуттям особи, яка бере участь у справі, або залишенням зали суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі і прибули в судове засідання.

12. Питання про залишення позовної заяви без розгляду вирішується судом у нарадчій кімнаті з постановленням вмотивованої ухвали, яка викладається окремим документом (пункт 16 частини четвертої статті 160 КАСУ) із урахуванням загальних вимог до ухвал суду, встановлених статтею 165 КАСУ. Відповідно до частини другої статті 155 КАСУ ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржено в загальному порядку. Але вона не перешкоджає позивачу знову звернутися до суду з таким самим позовом.

13. Відкладаючи розгляд справи, суд постановляє усну вмотивовану ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яка заноситься секретарем судового засідання у журнал судового засідання. Одночасно суд встановлює дату і час нового судового засідання. Ця ухвала окремо не оскаржується. Також суд вчиняє дії, визначені частинами третьою і четвертою статті 150 КАСУ.

Якщо в судове засідання не з’явилася особа, обов’язковість особистої участі якої визнана судом, то суд має право своєю ухвалою застосувати до неї такий захід процесуального примусу, як привід (стаття 272 КАСУ).

Оскільки неприбуття без поважних причин або без повідомлення причин законного представника особи шкодить інтересам особи, яку він повинен представляти, суд у цьому випадку має право залучити відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати в суді права, свободи та інтереси інших осіб (див. частину сьому статті 59 КАСУ).

Наслідки відкладення розгляду справи визначено частиною п’ятою статті 150 КАСУ.

14. Якщо підстав для залишення позовної заяви або відкладення розгляду справи немає, суд постановляє усну ухвалу про продовження судового розгляду справи за відсутності особи, яка не з’явилася.

15. Якщо у судове засідання не з’явилося двоє і більше осіб, які беруть участь у справі і мають різний процесуальний статус, що відповідно до коментованої статті передбачає різні наслідки, то суд повинен виходити з такого. Якщо хоча б одним з наслідків є залишення позовної заяви без розгляду, то застосовується він. Якщо одним з наслідків передбачено відкладення розгляду справи, а іншим — розгляд справи, то суд відкладає розгляд справи.

Наслідки порушення правил цієї статті

16. Положення цієї статті мають дуже важливе процесуальне значення, оскільки розгляд справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, з порушенням цих положень є підставою для оскарження і скасування судового рішення.

З іншого боку, безпідставне відкладення розгляду справи можна кваліфікувати як порушення судом розумного строку розгляду справи, оскільки в суду є можливості розглянути і вирішити справу швидше.

Адміністративна відповідальність за неприбуття

17. Особи, які беруть участь у справі, якщо суд визнав обов’язковою їхню особисту участь, у разі злісного ухилення від прибуття до суду можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за неповагу до суду відповідно до частини першої статті 185 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (накладення штрафу від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб).

Вызывают на допрос

На протяжении последних нескольких лет налоговые органы активно используют свидетельские показания для предъявления претензий налого плательщикам. Руководители многих организаций уже сталкивались с вызовами на допрос в инспекцию. Многим это только предстоит. Основные правила допроса свидетелей весьма коротко изложены в статье 90 НК РФ. В связи с лаконичностью положений закона возникает много вопросов о порядке его применения. Например, когда руководитель организации может быть вызван на допрос в налоговый орган?

Основанием для вызова на допрос руководителя чаще всего является проведение в отношении возглавляемой им организации камеральной или выездной налоговой проверки. Помимо этого вызов на допрос может быть направлен и тогда, когда проводится налоговая проверка контр агента организации. НК РФ не ограничивает число допросов одного и того же лица в рамках одной налоговой проверки, таким образом, вопрос о количестве вызовов остается на усмотрении налогового органа.

Вызов на допрос может быть направлен лицу и после окончания налоговой проверки. Законные основания для такого вызова имеются, если руководитель (заместитель руководителя) налогового органа по итогам рассмотрения материалов налоговой проверки счел их недостаточными для вывода о том, совершил ли налогоплательщик правонарушение. В связи с чем для получения дополнительных доказательств на основании п. 6 ст. 101 НК РФ вынесено решение о проведении добавочных мероприятий налогового контроля. Во всех остальных случаях, когда в отношении организации или ее контрагента мероприятий налогового контроля не проводится, основания для вызова свидетеля у налогового органа отсутствуют.

Порядок вызова свидетеля в налоговый орган статья 90 НК РФ не регламентирует. Форма вызова свидетеля на допрос не определена и в ведомственных нормативных актах. Вместе с тем сложившаяся практика говорит о том, что вызов свидетеля на допрос производится путем вручения ему повестки или иного уведомления, в котором указано, куда и когда вызывается определенное лицо для дачи свидетельских показаний. О применении этого подхода свидетельствуют, в частности, постановления ФАС ЗСО от 5 мая 2010 г. по делу N А70-8124/2009 и ФАС МО от 1 сентября 2008 г. N КА-А40/7894-08. Таким образом, явиться на допрос необходимо только в случае надлежащего уведомления о вызове, которое считается состоявшимся после вручения повестки или иного документа аналогичного содержания.

НК РФ не предусматривает возможность принудительного привода свидетеля в налоговый орган для дачи показаний. При этом неявка или уклонение от явки на допрос без уважительных причин образуют состав налогового правонарушения, предусмотренного статьей 128 НК РФ. За игнорирование повестки положен штраф в размере 1000 рублей. В отсутствие доказательств вручения повестки лицо не может быть привлечено к ответственности за неявку или уклонение от явки на допрос, поскольку невозможно подтвердить, что оно было осведомлено о вызове.

Проводить допрос свидетеля уполномочены должностные лица налогового органа. В то же время при проведении выездной налоговой проверки в состав проверяющих могут быть включены сотрудники органов внутренних дел. Такая возможность установлена пунктами 2, 4, 8, 9 Инструкции о порядке взаимодействия органов внутренних дел и налоговых органов при осуществлении налоговых проверок, утвержденной совместным Приказом МВД России и МНС России от 22 января 2004 г. N 76/АС-3-06/37. Сотрудник органов внутренних дел, включенный в состав проверяющих, должен быть указан в решении инспекции о проведении проверки. При соблюдении этого порядка сотрудники полиции вправе проводить допросы свидетелей в рамках налоговой проверки. Это зафиксировано и в судебной практике (постановления Девятого арбитражного апелляционного суда от 18 марта 2010 г. N 09АП-2709/2010-АК, от 22 марта 2010 г. N 09АП-3290/2010-АК). В отличие от выездных налоговых проверок камеральные проверки должны проводиться только силами сотрудников инспекции.

Вопрос, мучающий многих: вправе ли руководитель организации отказаться от дачи свидетельских показаний? Пункт 3 ст. 90 НК РФ указывает на право лица отказаться от дачи показаний по основаниям, предусмотренным законодательством РФ. При этом положения законодательства, устанавливающие право на такой отказ, в НК РФ в отличие от других процессуальных законов (УПК РФ, ГПК РФ и КоАП РФ) не конкретизируются. В данной ситуации необходимо помнить о наличии нормы прямого действия, содержащейся в статье 51 Конституции, которая гласит, что никто не обязан свидетельствовать против себя самого, своего супруга и близких родственников, круг которых определяется федеральным законом.

Возникает ли у руководителя организации возможность свидетельствовать против себя при его допросе в качестве свидетеля в рамках ст. 90 НК РФ? Исходя из положений НК РФ, к налоговой ответственности за неуплату или неполную уплату сумм налога привлекается организация, а не возглавляющее ее лицо. В то же время на основании ст. 199 НК РФ уклонение от уплаты налогов и (или) сборов с организации, совершенное в крупном размере, образует состав уголовного преступления, ответственность за совершение которого несет руководитель организации. Так что имеется потенциальная возможность использования показаний руководителя против него самого.

Таким образом, отказ руководителя организации от дачи свидетельских показаний со ссылкой на Конституцию является правомерным, что исключает возможность взыскания с него штрафа по ст. 128 НК РФ. Чтобы исключить предъявление претензий со стороны налогового органа, отказ должен быть отражен в протоколе допроса. Если должностное лицо налогового органа отказывается произвести такую запись, это необходимо изложить в своих замечаниях на протокол.

Частью 1 ст. 48 Конституции каждому гарантировано право на получение квалифицированной юридической помощи. Руководствуясь данной нормой прямого действия, руководитель вправе прийти на допрос с адвокатом или иным лицом, приглашенным для оказания юридической помощи. Поскольку юридическая помощь будет оказываться не организации, а ее руководителю как физическому лицу, для подтверждения полномочий представителя потребуется доверенность в нотариальной форме. Отказ в допуске адвоката или иного представителя свидетеля к производству допроса необходимо отразить в протоколе допроса.

Напоследок ряд рекомендаций о содержании самих свидетельских показаний. Сообщать необходимо только о фактах объективной действительности, непосредственно воспринятых. Никаких умозаключений и оценочных суждений делать не нужно. Отвечать нужно на поставленный вопрос, не говоря больше, чем спрашивают. Ответы «не знаю» и «не помню» допустимы, особенно если они дополнены ссылками на те обстоятельства, что это не входило в круг ваших обязанностей или вы затрудняетесь вспомнить по происшествии длительного периода времени. После допроса прочтите протокол и в специальном разделе о замечаниях укажите все расхождения между данными ответами и тем, как они изложены в протоколе.