193 закон о полиции

Об утверждении Изменений к Положению о военно-врачебной экспертизе в Вооруженных Силах Украины

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
24 квітня 2017 р. за N 537/30405

Про затвердження Змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України

Відповідно до частини дванадцятої статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та з метою вдосконалення військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України

1. Затвердити Зміни до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року N 402 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за N 1109/15800 (зі змінами), що додаються.

2. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр оборони України
генерал армії України

В. о. Міністра
охорони здоров’я України

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства оборони України
29 березня 2017 року N 193

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
24 квітня 2017 р. за N 537/30405

ЗМІНИ
до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України

пункт 2.1 доповнити новим абзацом такого змісту:

«Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов’язкові до виконання.»;

підпункт 2.3.2 викласти у такій редакції:

«2.3.2. Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується директору Військово-медичного департаменту (далі — ВМД) Міністерства оборони України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК.»;

абзац п’ятнадцятий підпункту 2.3.4 викласти в такій редакції:

«розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі — ЛЛК)) Збройних Сил України;»;

у підпункті 2.4.1 слово «головою» замінити словом «начальником»;

у підпункті 2.4.2 слово «голові» замінити словом «начальнику»;

у підпункті 2.4.8 слово «Кримського» замінити словом «Південного», слово та абревіатуру «(далі — ВЛК КР)» виключити;

у підпункті 2.7.1 пункту 2.7 слова «воєнний час» замінити словами «особливий період»;

пункт 2.11 виключити.

У зв’язку з цим пункт 2.12 вважати пунктом 2.11.

1) абзац другий пункту 1.10 глави 1 виключити.

У зв’язку з цим абзаци третій, четвертий вважати відповідно абзацами другим, третім.

абзац третій пункту 3.2 викласти в такій редакції:

«Повторний медичний огляд військовозобов’язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров’я, а також військовозобов’язаних плавскладу ВМС Збройних Сил України проводиться один раз на 5 років ВЛК військових комісаріатів, а льотного складу — ЛЛК військових комісаріатів.»;

пункт 3.3 викласти в такій редакції:

«3.3. Військовозобов’язані, визнані непридатними до військової служби, повторно оглядаються ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання після обов’язкового обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II Розкладу хвороб, а тих, які мають офіцерське звання, — за графою III Розкладу хвороб.»;

пункт 3.8 доповнити новими абзацами такого змісту:

«Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов’язаного одну із таких постанов:

«Придатний до військової служби»;

«Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»;

«Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».»;

3) пункт 4.3 глави 4 доповнити новим абзацом такого змісту:

«Офіцери, які мають захворювання, за якими придатність або обмежена придатність до військової служби визначається індивідуально, визнаються придатними до навчання лише за заочною формою навчання.»;

у пункті 18.1 слова «строкової військової служби» виключити;

в абзаці п’ятому пункту 18.2 слово «строкову» виключити;

в абзаці другому пункту 18.5 слова «за спеціальністю _________ (вказати спеціальність)» виключити;

підпункт «б» доповнити новим абзацом такого змісту:

«Постанова «Непридатний до військової служби з переоглядом через 6 — 12 місяців» приймається на воєнний час на підставі статей 7, 11, 12г, 13д, 24, 37, 44, 48, 56, 59, 65, 72, 81 Розкладу хвороб у випадках, коли для відновлення придатності (обмеженої придатності) до військової служби необхідний термін від 6 до 12 календарних місяців.»;

абзац сьомий викласти у такій редакції:

«лікування (реабілітації) у _______ (вказати лікувальний заклад та орієнтовний термін лікування (реабілітації);»;

абзац вісімнадцятий викласти у такій редакції:

«потребує протезування та/або ортезування.»;

абзац другий підпункту «г» викласти в такій редакції:

«Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, — непридатні до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, — придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.»;

підпункті «е» слово «строкову» виключити;

доповнити новим підпунктом «к» такого змісту:

«к) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН» — якщо поранення (травму, контузію, каліцтво) отримано військовослужбовцем під час виконання миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де не велись бойові дії.»;

у пунктах 21.26, 21.30 цифри «21.4, 21.5» замінити цифрами «21.5, 21.6».

3. У тексті Положення:

слова «Головний військово-медичний клінічний центр» у всіх відмінках замінити словами «Національний військово-медичний клінічний центр» у відповідних відмінках;

слова «Департамент охорони здоров’я (далі — ДОЗ)» у всіх відмінках замінити словами «Військово-медичний департамент» у відповідних відмінках, абревіатуру «ДОЗ» замінити абревіатурою «ВМД»;

після слова «високомобільні» у всіх відмінках доповнити словами «десантні» у відповідних відмінках.

4. У додатках до Положення:

пункти «в», «г» статті 2 викласти у такій редакції:

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 21, ст.134)

Верховна Рада України постановляє :

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

у назві слова «ветеринарна міліція» виключити;

у частині першій слова «Міністерство внутрішніх справ України розглядають» замінити словом «розглядає»;

у частині другій:

в абзаці першому слова «Міністерства внутрішніх справ України» виключити;

в абзаці другому слова «головний державний інспектор ветеринарної міліції Міністерства внутрішніх справ України» виключити;

в абзаці третьому слова «інспектори ветеринарної міліції Міністерства внутрішніх справ України, головні державні інспектори ветеринарної міліції Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» виключити;

в абзаці четвертому слова «державні інспектори ветеринарної міліції Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» виключити;

в абзаці п’ятому слова «інспектори ветеринарної міліції міст і районів» виключити;

у частині третій слова «інспекторами ветеринарної міліції міст і районів» виключити;

2) в абзаці сімнадцятому пункту 1 частини першої статті 255 слова «уповноважених підрозділів ветеринарної міліції» виключити.

2. У назві та тексті статті 496, частині першій статті 500 та частині третій статті 501 Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9-13, ст. 88) слова «кримінальна міліція у справах дітей» в усіх відмінках замінити словами «уповноважений підрозділ органів внутрішніх справ» у відповідному відмінку.

4. В абзаці другому частини першої статті 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 22, ст. 303; 2001 р., № 14, ст. 72; 2003 р., № 30, ст. 247; 2011 р., № 45, ст. 485) слова «транспортною та» і слова «спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю» виключити.

1) підпункт «б» пункту 2 статті 5 виключити;

2) статтю 9 виключити;

3) у статті 11 слова «органів внутрішніх справ України і» та «Про міліцію» виключити;

у назві слова «органів внутрішніх справ» виключити;

у пункті 1 слова «органів внутрішніх справ і» та «Про міліцію» виключити;

в абзаці першому пунктів 2 і 4 слова «органів внутрішніх справ і» виключити;

5) у пункті 1 статті 13 слова «органів внутрішніх справ і» виключити;

6) у статті 15 слова «органів внутрішніх справ і» виключити;

у пункті 2 слова «органів внутрішніх справ та» виключити;

пункти 3 і 4 викласти в такій редакції:

«3. Обмін оперативною інформацією між спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю Служби безпеки України та підрозділами органів внутрішніх справ щодо спільних заходів здійснюється за письмовим розпорядженням керівників відповідних підрозділів.

4. Умови і порядок обміну інформацією між спеціальними підрозділами Служби безпеки України та підрозділами органів внутрішніх справ регулюються спільними нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України»;

назву викласти в такій редакції:

» Стаття 17. Взаємодія спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Служби безпеки України з іншими державними органами»;

у пункті 1 слова «Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України і» виключити, а слова «взаємодіють з» замінити словами «взаємодіє з підрозділами органів внутрішніх справ»;

пункти 2 і 3 викласти в такій редакції:

«2. Для забезпечення взаємодії за рахунок штатної чисельності Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України або в межах установленої чисельності апарату міністерств, інших центральних органів виконавчої влади за поданням керівника Головного управління Служби безпеки України можуть вводитися посади помічників керівників відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з питань взаємодії в боротьбі з організованою злочинністю.

3. Посади, зазначені у пункті 2 цієї статті, комплектуються, як правило, з числа співробітників Служби безпеки України, які мають досвід відповідної роботи. Призначення на посаду і звільнення з неї проводиться керівниками зазначених міністерств, інших центральних органів виконавчої влади за погодженням з керівником Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України»;

9) абзац перший пункту 5 статті 18 викласти в такій редакції:

«5. Державна прикордонна служба України сприяє спеціальним підрозділам Служби безпеки України і підрозділам органів внутрішніх справ у виявленні, припиненні та попередженні організованої злочинної діяльності, затриманні та притягненні до відповідальності її учасників. З цією метою Державна прикордонна служба України за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Служби безпеки України та підрозділів органів внутрішніх справ та за наявності підстав, передбачених законами України, зобов’язана»;

10) у пункті 1 статті 19:

в абзаці першому слова «органів внутрішніх справ і» виключити, а після слів «Служби безпеки України» доповнити словами «та підрозділи органів внутрішніх справ»;

в абзаці другому слова «Головному управлінні по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ» замінити словами «Міністерстві внутрішніх справ України»;

у другому реченні абзацу третього слова «Міністерства внутрішніх справ України і» виключити, а після слів «Служби безпеки України» доповнити словами «та підрозділи органів внутрішніх справ»;

абзац четвертий викласти в такій редакції:

«Відповідні банки даних створюються у спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю Служби безпеки України на місцях та підрозділах органів внутрішніх справ»;

у пункті 2 слова «спеціалізованих підрозділів Міністерства внутрішніх справ України і» замінити словами «спеціальних підрозділів»;

у пункті 3 слова «Міністерства внутрішніх справ України» виключити.

6. У частині другій статті 15 Закону України «Про транспорт» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 51, ст. 446; 2001 р., № 9, ст. 38) слова «на транспорті та інші підрозділи Міністерства внутрішніх справ України» виключити.

7. У статті 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 16, ст. 115, № 43, ст. 313; 2004 р., № 10, ст. 95, № 36, ст. 431; 2014 р., № 15, ст. 326):

абзац третій виключити;

в абзаці четвертому слова «управління, відділи Міністерства внутрішніх справ України на транспорті» виключити.

8. У Законі України «Про ветеринарну медицину» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 5-6, ст. 53; 2009 р., № 6, ст. 22; 2010 р., № 34, ст. 486; 2011 р., № 33, ст. 326, № 39, ст. 387; 2012 р., № 4, ст. 17; 2014 р., № 20-21, ст. 712, № 23, ст. 873):

1) статтю 9 виключити;

2) частину третю статті 44 доповнити реченням такого змісту: «Облаштування карантинних ветеринарних постів здійснюється за участю місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування»;

частину другу виключити;

у частині третій слова «центральний орган виконавчої влади з питань внутрішніх справ за рішенням Кабінету Міністрів України» замінити словами «Міністерство внутрішніх справ України»;

4) у тексті Закону слово «ветеринарно-міліцейський» в усіх відмінках та числах замінити словом «ветеринарний» у відповідному відмінку та числі.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

3. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

193 закон о полиции

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про міліцію

( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 4, ст. 20 )

N 5-рп/99 ( v005p710-99 ) від 03.06.99

N 8-рп/99 ( v008p710-99 ) від 06.07.99 >

Р о з д і л I

Стаття 1. Міліція в Україні

Міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Стаття 2. Основні завдання міліції

Основними завданнями міліції є:

забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

запобігання правопорушенням та їх припинення;

охорона і забезпечення громадського порядку;

участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; < Статтю 2 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 >

забезпечення безпеки дорожнього руху;

участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.

Стаття 3. Принципи діяльності міліції

Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. Міліція оприлюднює інформацію та надає інформацію на запити відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» ( 2939-17 ). При органах міліції може проводитися акредитація представників засобів масової інформації, журналістів відповідно до закону. Не підлягають розголошенню відомості, що становлять інформацію з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом.

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій. При виконанні службових обов’язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об’єднань громадян.

Стаття 4. Правова основа діяльності міліції

Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України ( 254к/96-ВР ), цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Стаття 5. Діяльність міліції та права громадян

Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов’язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. При звертанні до громадянина працівник міліції зобов’язаний назвати своє прізвище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.

Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов’язків не вимагає іншого.

Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов’язки, й зобов’язана дати їм пояснення з цього приводу.

забезпечує затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам з моменту затримання або арешту (взяття під варту) право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, у тому числі безоплатною правовою допомогою відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги, реалізацію інших прав затриманих і заарештованих (взятих під варту) осіб; < Абзац другий частини п'ятої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012 - зміна набирає чинності поетапно після початку діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги - див. розділ II Закону N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012 >

інформує в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про кожний випадок затримання, арешту чи взяття під варту особи, крім випадків, коли така особа захищає себе особисто чи запросила захисника; < Частину п'яту статті 5 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 3460-VI ( 3460-17 ) від 02.06.2011 >

негайно, але не пізніш як через дві години після затримання або арешту (взяття під варту) осіб повідомляє про їх місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової вимоги — захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання;

забезпечує харчування затриманих осіб три рази на добу за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України;

у разі необхідності вживає заходів щодо негайного надання медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам.

У разі заявлення затриманими або заарештованими (взятими під варту) особами усної або письмової вимоги про залучення захисника працівники міліції не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника. < Статтю 5 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 >

Про заявлення вимоги про залучення захисника або про відмову у залученні захисника у протоколі затримання або постанові про арешт (взяття під варту) робиться відповідний запис, який скріплюється підписом затриманої або заарештованої (взятої під варту) особи. < Статтю 5 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 >

Особам при затриманні або арешті (взятті під варту) працівниками міліції:

повідомляються підстави та мотиви такого затримання або арешту (взяття під варту), роз’яснюється право оскаржувати їх у суді;

надаються усно роз’яснення частини першої статті 63 Конституції України ( 254к/96-ВР ), права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді — роз’яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або заарештованих (взятих під варту), встановлених законами, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

забезпечується можливість з моменту затримання або арешту (взяття під варту) захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, у тому числі безоплатною правовою допомогою відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги. < Абзац четвертий частини восьмої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012 - зміна набирає чинності поетапно після початку діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги - див. розділ II Закону N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012 >

У разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених цією статтею, особа, права якої були порушені, та/або її представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку. При цьому такі особи звільняються від сплати державного мита. < Статтю 5 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 >

Відшкодуванню підлягають у повному обсязі:

1) заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила внаслідок незаконних дій або бездіяльності працівників міліції;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), вартість вилученого майна, якщо його повернення в натурі та в тому ж стані стало неможливим;

3) суми, сплачені громадянином у зв’язку з поданням йому юридичної допомоги;

4) моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали моральної втрати громадянинові, моральних страждань, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. < Статтю 5 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 >

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. < Статтю 5 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 >

Працівники органів міліції несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю в межах, встановлених законом. < Статтю 5 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом N 2322-IV ( 2322-15 ) від 12.01.2005 >

У приміщеннях і на виділених територіях, де знаходяться органи і підрозділи міліції, забороняється організація діяльності суб’єктів господарювання незалежно від форми власності та виду господарської діяльності, за винятком діяльності з надання послуг харчування працівників органів та підрозділів внутрішніх справ та послуг з ремонту засобів зв’язку і телекомунікацій. < Статтю 5 доповнено частиною чотирнадцятою згідно із Законом N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом N 4778-VI ( 4778-17 ) від 17.05.2012 >

Стаття 6. Сприяння державних органів, громадських організацій, трудових колективів і громадян у виконанні завдань міліції

Державні органи, громадські організації, службові особи, трудові колективи, громадяни зобов’язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю.

Міліція має право для виконання покладених на неї завдань залучати громадян за їх згодою до співробітництва у порядку, встановленому законами, що регулюють профілактичну та оперативно-розшукову діяльність. Примусове залучення громадян до співробітництва з міліцією забороняється.

Стаття 7. Організація міліції та її підпорядкованість

Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів: < Абзац перший частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013 >

міліції громадської безпеки;

державної автомобільної інспекції;

Для забезпечення громадського порядку на об’єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України можуть створюватись спеціальні підрозділи міліції.

На території України забороняється створення військових або інших збройних формувань чи груп, не передбачених законодавством України. < Частина третя статті 7 в редакції Закону N 2484-12 від 19.06.92 >

Загальну структуру та чисельність Міністерства внутрішніх справ України затверджує Верховна Рада України. Структуру міліції затверджує Міністр внутрішніх справ України.

Права і обов’язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону.

У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України. < Частина шоста статті 7 в редакції Закону N 62/94-ВР від 28.06.94 >

Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією України. < Частина сьома статті 7 в редакції Закону N 62/94-ВР від 28.06.94 >

В Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, на транспорті міліцією керують відповідно начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, начальники районних, районних у містах, міських, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим призначається на посаду Міністром внутрішніх справ України за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а звільняється з посади — Міністром внутрішніх справ України за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

Заступники начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, начальники районних, міських управлінь (відділів) внутрішніх справ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України за погодженням з Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, їх заступники призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України без погодження з органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади та їх посадовими особами.

Начальники районних, районних у містах, міських, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України без погодження з органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади та їх посадовими особами.

Заступники начальників районних, районних у містах, міських, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті призначаються на посаду і звільняються з посади начальниками відповідних головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті.

Начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, начальники районних і міських управлінь (відділів) на відкритому пленарному засіданні відповідної ради, на яке запрошуються представники засобів масової інформації, не менш як двічі на рік інформують населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці про стан боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території.

Стаття 8. Співробітництво у сфері діяльності міліціїміж Міністерством внутрішніх справ Українита відповідними органами інших державі міжнародними організаціями поліції

Співробітництво у сфері діяльності міліції між Міністерством внутрішніх справ України та відповідними органами інших держав і міжнародними організаціями поліції здійснюється відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних організацій поліції, членом яких є Україна.

Стаття 9. Залучення до виконання завдань міліції іншихпрацівників органів внутрішніх справ

До виконання завдань по охороні громадського порядку, громадської безпеки і боротьбі із злочинністю в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть залучатись інші працівники органів внутрішніх справ, військовослужбовці Національної гвардії України. На них, а також на курсантів, слухачів, ад’юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов’язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Ці ж права, обов’язки, відповідальність та гарантії правового і соціального захисту поширюються також на працівників органів внутрішніх справ, які добровільно виконують завдання по охороні громадського порядку, громадської безпеки або до службових обов’язків яких входить виконання зазначених завдань.

Р о з д і л II

ОБОВ’ЯЗКИ І ПРАВА МІЛІЦІЇ

Стаття 10. Основні обов’язки міліції

Міліція відповідно до своїх завдань зобов’язана:

1) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

2) виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

3) приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;

4) брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством;< Пункт 4 статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2484-12 від 19.06.92; в редакції Закону N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 >

5) виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ; < Пункт 5 частини першої статті 10 в редакції Закону N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 >

5-1) приймати рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання у випадках, передбачених законом; < Частину першу статті 10 доповнено пунктом 5-1 згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 >

6) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення;

7) проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення кримінальних правопорушень, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких його встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;

8) виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні стягнення;

9) розшукувати осіб у випадках, передбачених законодавством та міжнародними договорами України;

10) проводити криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у слідчих діях;

11) виконувати у передбачених законодавством випадках і в межах своєї компетенції постанови прокурора, слідчого, рішення слідчого судді, суду;

12) забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати державну реєстрацію (перереєстрацію) і облік транспортних засобів та систематизацію відомостей про їх власників, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; здійснювати контроль за утриманням у належному технічному стані та чистоті доріг, вулиць, майданів;

13) видавати відповідно до законодавства у тридцятиденний строк дозволи на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, а також на відкриття та функціонування об’єктів, де вони зберігаються чи використовуються, стрілецьких тирів, стрільбищ невійськового призначення, мисливських стендів, підприємств і майстерень з виготовлення та ремонту зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, магазинів, у яких здійснюється їх продаж, піротехнічних майстерень, пунктів вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, правил поводження з ними та їх застосування; повідомляти у тридцятиденний строк про відмову у видачі зазначених дозволів; контролювати додержання правил, порядку та функціонування об’єктів, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ;

15) повідомляти відповідним державним органам і громадським об’єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, врятування людей і подання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду;

16) брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій;

17) сприяти забезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації в разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості; < Пункт 17 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3033-III (3033-14 ) від 07.02.2002 >

18) охороняти на договірних засадах власність та фізичних осіб;

19) забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб і зданих у міліцію документів, речей, цінностей та іншого майна, вживати заходів до повернення їх законним власникам. Міліція несе відповідальність за збереження зданих цінностей і майна;

20) конвоювати, охороняти та у випадках, передбачених законом, утримувати осіб: затриманих у зв’язку із вчиненням злочину, взятих під варту, а також обвинувачених і засуджених на вимогу судових органів;

21) у встановленому порядку виявляти і повідомляти закладам охорони здоров’я про осіб, які становлять групу ризику захворювання на СНІД, і здійснювати за поданням закладу охорони здоров’я з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на венеричні захворювання, хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять наркотичні засоби шляхом ін’єкцій, для обов’язкового обстеження і лікування; < Пункт 21 статті 10 в редакції Закону N 2484-12 від 19.06.92 >

21-1) здійснювати за рішенням суду привід осіб, хворих на заразні форми туберкульозу, до протитуберкульозного закладу; < Частину першу статті 10 доповнено пунктом 21-1 згідно із Законом N 3537-IV ( 3537-15 ) від 15.03.2006 >

22) здійснювати привід до відповідних державних органів або установ згідно з чинним законодавством та з санкції прокурора громадян, які ухиляються від призову на військову службу;

23) подавати у межах наданих прав допомогу народним депутатам, представникам державних органів і громадських об’єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників;

24) надавати у межах наявних можливостей особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків або перебувають у безпорадному чи небезпечному для життя і здоров’я стані, у тому числі неповнолітнім, які залишилися без опікування, домедичну допомогу та іншу допомогу, а також у разі необхідності вживати передбачених Законом України «Про екстрену медичну допомогу» заходів для забезпечення надання зазначеним особам екстреної медичної допомоги;

25) забезпечувати у порядку, встановленому законодавством України, безпеку осіб, взятих під захист, у разі надходження від них заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації про загрозу їх життю, здоров’ю, житлу чи майну; < Пункт 25 статті 10 в редакції Закону N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000 >